Місяць мій провідник

Розкриття

Усе тіло ломить. Кожен подих спричиняє біль. Таке відчуття неначе по тобі проїхався трактор. Тіло пронизує тисячі голок. До мого мозку доноситься чиїсь голоси. 
Row автор
-Стайлз, цього просто неможе бути! Вона не була перевертнем. У неї запах був людини.-промовив Скотт жестекулюючи руками. 
-Тоді як ти поясниш, що вона ледве не роздерла малого? 
- Але вона не роздерла! Стайлз, Джонсон нетака як усі інші перевертні.
-Щось тут нечисто... Даю сто відсотків, що до цього причетний Тео.
-Ходімо до її палати, звідти вийшов лікар. 
Стайлз і Скотт попленталися до дверей. Валері лежала йдосі на ліжку. Очі її були розплющені. 
-Валері? - промовив обережно Скотт. 
-Ммм? Скотт? - прокряхтіла Валері. 
-Що з твоїми очима? 
-А? Що? З ними щось не так? 
- Вони у тебе білі. 
- Я знаю...
- Ти була з народження сліпою? 
-Ні! Я була нормальною!
-Тоді як ти стала перевертнем? 
Це питання, Валері змусило поставити у хлухий кут. 
-Я... Я.. Це... Були.. 
Раптом прилад який стояв поряд з ліжком Валері запищав. До кімнати забіг лікар. Він прогнав Скотта і Стайлза з палати. 
Row Theo
-Потерпіть ще трохи. Скоро і малого матимете. Ви зробили її сильнішою за мене... - промовив я. 
- Як це через три дня я маю її вбити?! Чому так швидко? 
- Ну то й що, що вона позбавлена зору! Вона навчилася як усе відчувати. - прокричав я до докторів. 
-Гаразд, наказ буде виконано! Але ви! Ви мене маєте зробити сильнішим за інших. Я маю стати альфою.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше