Лють

Я прокинулась. Втупилася у стелю. Коли приїжають батьки я надягаю лінзи.Вони нічого не помічають. Мене це злить. Я іду у ліс і кричу. Кричу,що є сили. Усі лісові мешканці давно змирилися,що до них у гості приходить бзікнута чувіха і кричить. Мене це злить... До мене уже не приходить Тео. Мене це злить...Навіть не дзвонить Віллі. Мене це злить... Батьки завтра їдуть по роботі до Лондона. Тато на роботу.Мама до тітки Еллізи. Мене це злить... Мене усе злить. Я ще не ходжу до школи спираючи усе це на те,що у нас почався карантин. Мене злить,що я обманюю. Стою біля дерева і починаю його фігачити кулаками я не відчуваю болі. Тільки насолоду,що можу випустити пар. Падаю на землю. На лиці плявляються божевільна усмішка. Я починаю сміятися,котитися і сміятися. "Ну,а що ти хотіла?Щоб ти перетворилася на красиву вовчицю від якої будуть усі у захваті? Наївне дівчисько.Саме захотіла погеройствувати." Кричала сама до себе я. Мене сповнювала злість.Велика ненависть до всіх. Цей Тео навіть не спине мене зараз? На небі повний місяць. Я стараюся стримувати свого звіря у середині,але не виходить. По лісу пройшовся вовчий рик.
Роль автор
Очі Валері стали жовтими,а у середина білими. Вона дряпала себе,що б утихомирити. 
-В..Ва...лер..і?-пролугав чийсь тихий голос. 
Збожеволені очі Вал метнулися до тої людинки яка посміла щось промовити. Вона тихо наступала.
-Т.. Ті..кай Віллі-промовила вона ще стримуючи себе.-Ще тро...хи.хи і я не...стри.м.маю... се..ббе.
Це була остання крапля.
- Тікай з села Блек,а то я розірву тебе на маленькі частинки.- сказала вона і схилила голову на бік. Її лице сказилося на звірський оскал. І от Блек тікає. А Джонсон... Помалу біжить. Вона насолоджується бездиханністю Віллі. Він не знайде вихід. Їй уже надоїло просто так ганятися за Віллі. І ось Валері готується до стрибка на нього і... Її хтось збиває. У Вал живіт вп'явся великий кусок гілки дерева. Вона сердито його витягає.
- А ну іди сюда покидьку ,ато я тебе на шматочки розідру і згодую собакам.- промовила вона. Почалая битва між сліпим перевертнем і альфою. Це був Скотт. Він заричав на неї. На мить Джонсон заспокоїлась,але той звір,що довго не міг вирватися на свободу, розізлився. Вона ще більше почала ричати. Скотт здивувався.
-Ну,що Скоттино не можеш приборкати сліпого?Істинний альфа називається. Тобі кінець Скотті. 
Валері уже хотіла напасти,але уже вдруге її хтось штовхнув.Це був Ліам. Як же це занервувало Валері. Джонсон відкинула бету. У наступ пішла Малія. Трохи побивши Джонсон Малія була відкинута самою Джонсон. А дальше пішов її "коханий" Теодорчик. Битва химери проти химери тривала довго. Врешті Тео також був подоланий. Розібравшись із усіма вона притиснула до дерева Віллі. Малий завмер неначе статуя яка не може поворушитися. 
-Валері...прошу при...припини.-вмовляв Віллі.
-Пробач дорогенький,але Валері зараз не тут. Я її звір який вона довго стримувала у собі. Заради тебе Валерінька пішла на такі тортури. Заради тебе вонп стала перевертнем.-альтер-его Валері заговорило,і почало хіхікати.
-К..коли настане ніч,я буду разом з тобою
Я заберу твою біль собі.
Я промінчики сонця,а ти тінь.- почав казати Віллі. Кулак Валері спинився на мить. З її щок потекли сльози. Справжні не зі ртуті.
Вал почала бити кулак кору дерева,лівіше знаходилась голова Віллі.Лють меншала. Валлі помалу зупиняла удари. Впавши на коліна вона закричала людським голосом. По її голові пройшлася біта. Валері впала на землю. Вона провалилась у царство Морфея...