Перетворення

"З кожною миттю я розумію,що зробила добре. Не знаю як батьки на це відреагують коли я перетворюся на монстра. Напевне не повірять і кинуть у психушку. Моє життя помінялось. Дуже. Так хочеться забути усі ці проблеми. Жити нормальним життям. Не мінятися.Бути самим собою. Не боятись,що на тебе нацькують людей."

- Вони чекають на тебе. Вони окутають тебе тенетами, ти не вирвишся. Ти загинеш жалюгідною смертю. Ніхто не засумує за тобою, навіть твої батьки.

- Ти станеш монстром.

- Ти станеш ніким.

- Твоє ім"я Ніхто.

- Ти загубишся...

- Мені шкода...

- Ти...помреш...загинеш...пропадеш... Н А З А В Ж Д И.

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

- Я зайду за тобою ввечері.-промовив Тео.

-Добре я чекатиму.

- Ти дивачка.

- Чому це?

- Готова померти за когось. Пожертвувати свої життям. 

- Я не така як ти.

- А хіба я поганий.

- Хто зна.Це боляче?.

- Що боляче?

- Ну те як вони перетворюють.

- Ти хочеш щоб я сказав правду?

- Так. 

- Боляче, дуже боляче. 99% з 100%, що ти  просто загинеш.

- Якщо я заплачу своїм життям за життя його вони відчепляться від нього?

- Можливо. 

- Мені потрібна конкретна відповідь "так" або "ні".

- Я обіцяю,що вони відчепляться.

- Дякую. Ти не такий Тео як мені здавався.

- А який я тобі здавався?

- Підступний,самовпевнений егоїст.

- Ти перша людина яка каже це мені.

- Я можу ще передумати...

КОЛИ НАСТАВ ВЕЧІР

- Вона тут.-промовив Теодор.

Він провів дівчину на якесь хірургічне ліжко. Худе тіло обступили "ВОНИ". Серце покотилося у п"ятки. Один дістав ножик. Дівчина закричала. Крик був не людський . Тео дивився на усе це. Серце його билося швидко. Він переживав за неї? Він згадав як із ним те саме робили коли був ще дитиною. Через дві години роботи тіло покрите багатьма шрамами лежало на кріслі.

- Ви ж відчепитесь від малого?- запитав Тео у одного з докторів.

- Якщо це ні , будуть великі проблеми.-вів далі він.- Ні, не від мене, а від неї. 

Через день

Роль Валері

Усе тіло ломить. Мої очі не можуть розлющитися. Переборов себе я поробува підвестись.

-Лежи.-прмовив чийсь голос.

Роздався тихий стогон.

-Хто тут сміє щось мені вказувати?-поцікавилась я видавши нервовиий смішок.Попробувавши знову підвестись.

- Закрийся і лежи.- хтось силоміць положив назад мене на ліжко.

- Чому я не можу розкрити  очі?

- Краще не питай.

-Тоді друге питання чому ти так голосно говориш?

- Тобі здається,що я голосно говорю,бо у тебе добре розвинутий слух. Вони перетворили тебе на перевертня.

- От проказа. Чому ти не сказав,щоб мене перетворили на фею?

- Я б і сам хотів щоб тебе перетворили щось без рота. Ще доведеться навчити контролювати тебе.

-ЩО?!А точно згадала...зараза!

-Що ти згадала?

-Що тепер ти будеш моєю нянечкою.

-Ще якою...