Місяць мій провідник

Нічна виходка

Я відчула,що по моєму обличчю стікає вода. Розплющивши очі моя персона побачила,що біля мене стоять мої "друзі". Але я потім знову закрила очі і змучено видихнула.

-Джонсон? -покликала мене Кіра.
-Шо? -необережно запиталася я.
-З тобою усе нормально?
-Так
-Точно?
-Ага. Просто сон поганий приснився.
-Про що?
-Що ви усі сидите на наркотиках, і носите лінзи. -відповіла я, і пішла геть. На дворі стояв вечір. По дорозі до дому я замітила, що двоє хлопців пішли у ліс. Моя цікавість взяла верх. Непомітно я йшла за незнайомцями. І тут я впізнала хто це були. Стайлз і Ліам. Що ж якщо я вирішила піти за ними, то піду до кінця. Ішли ми отак десь 20 хвилин. Дійшли ми до моста і я побачила Тео.
-Це те місце де загинула його сестра. -сказав Стайлз.
-А що з нею трапилося?
-Знайшли її у воді, спочатку думали, що померла від переохолодження, але потім коли витягнули з води то побачили, що у неї немає серця. -відповів на запитання Стайлз.
Мені стало шкода Тео. Він із сумом опустив квітку Лілію у воду, і вона попливла за течією. Я вирішила уже іти геть. Стайлз і Ліам уже були далеко.
-Джонсон? -пролунав голос.
Добре, що я була на дереві.
-Я знаю де ти є!
Він почав шукати повсюди, але напевно йому дуже надоїло мене шукати і він пішов геть...

Генріх VIII

Подобається

#865 в Фанфік
#1998 в Містика/Жахи

У тексті є: перевертні та інші міфічні істоти, романтика і драма, соулмейти

Відредаговано: 13.08.2019

Додати до бібліотеки

Поскаржитись