1.2

Минув місяць майже усе готове до весілля, неймовірна сукня із голубим відтінком, камінчики на неї наче зорі. Кожна дівчина хотіла б таке, все-таки смак хороший. Сьогодні вранці прибули ще двоє фараонів, роботи лише добавилось, вони були вибагливими й суровими, привезли багато подарунків: дорогоцінне каміння, тканину, золота, дивовижні статуї тварин й найпрекрасніший знак поєднання місяця і сонця, він був із білого золота, а в середині два камінці жовтий і голубий. Кеб не дуже був люб'язний, звичайно це була його наречена. Подейкували, що батько Ії був напрочуд спокійний, лише велів повернути декілька рабів, ніби вони йому дуже потрібні, проте про мене він згадав особливо, мовляв, дуже йому подобаюсь і хоче забрати аби віддати в хороші руки. Голова боліла кожного дня, я не знаю чим тут лікують тому запитала у нової знайомої Ако, вона порадила звернутись до жерців, вони прочитають молитви й все пройде. Я не молюсь цим богам, не думаю що це допоможе, тому вирішила заварити заспокійливий чай. До кухні було далеко, я погано ще орієнтуюсь у цій місцевості, як на зло я зустріла фараона Кеба, я стала на коліно й повернула долоні до нього, голова була низько нахилена. Він зупинився напроти мене.
- Встань і говори зі мною!
Мені було страшно навіть підійнятись, його чорні як смола очі навіювали лише страх.
- Слухаю вас фараон, чим провинилась перед вами!
- Піди та підготуй мою кімнату, коли я сюди їхав розраховував, що тут не лінуються раби, проте ви нікчемні звірі.... Ви не вмієте дякувати за щедрість вашого фараона!.
Мене просто розпирало від люті, ще його мені бракувало і так роботи багато, ні хвилини відпочинку, ще йому якась пилинка заважає!.
- Я повідомлю рабів які готували вашу кімнату, вони все гарненько приберуть.
-ТИ ОГЛОХЛА!.... Я тобі велів прибрати там!.
Від його крику я припала до стіни, неочікувано було почути таку ненависть до людей.
- Так.... Усе зроблю, проте я не встигну до вечора... Залишилось мало часу!.
- Ти взагалі мене не розумієш, можливо тепле приймання тигра тобі допоможе зрозуміти значення моїх слів?.
Серце вистрибувало з грудей, я припала до землі й почала благати помилувати, проте в нього були інші плани на мене, він звелів мене відразу кинути до тварини. Усе моє тіло кололо від страху, ненависті, безпорадності. Невже це кінець для мене?.