Епілог

Ніка

Мій день народження

   Сьогодні я прокинулась від тихих голосів, які долинали з кородиру. Подивившись на годинник, хотіла завити вголос. Серйозно? П’ята година ранку, а Лада вже з Святом прокинулися? Парочка наша. Я вже хотіла вставати з ліжка та йти сваритися. Проте, мене зупинив легенький стук у двері.

- Заходьте, я вже прокинулася.

- Раз, два, три. - почула голос подруги.

   І двері відчинилися. У кімнату зайшли мої друзі. Лада, Свят, Марк, Валерія й Арсен. Усі радісні та веселі стояли на порозі до кімнати. Марк тримав іменинний торт, Лада та Свят повітряні кульки, а Валерія з Арсеном - пакети, у яких щось було.

- Нічого собі! - я радісним, заплаканим голосом побігла, щоб їх усіх обійняти. - Ви в мене найкращі. Дякую вам.

- Ніко, це тобі дякуємо, що ти народилася в цей день. - радісно проговорила подруга.

- Та, так.

- Іменинниця буде відкривати свої подарунки? - уже нетерпляче, запитав у мене Арсен.

- Обов'язково подивлюся, але перед тим з вашого дозволу я переодягнуся. А то мені в піжамі не дуже зручно.

- Проте, ти в ній дуже приваблива. - сказав Арсен і на вушко додав: - і сексуальна.

   На моєму обличчі відразу з'явився рум’янець. Я це добряче відчувала. Хоч ми вже помирилися з Арсеном, проте від його витівки ніяк ще не можу оговтатися. Це ж треба було цілувати цю Олю?! І мене не хвилює, що вона до нього сама полізла перша. Вині двоє.

 - Виходимо, даємо іменинниці переодягнутися. - заявив Марк.

   Люблю своїх друзів, а особливо за їхнє чудове почуття гумору.

- Арсене, тебе це також стосується. - сказала Лада, яка повернулася назад. На ці слова хлопець схилив голову та покірно вийшов з кімнати.

- Ну, навіщо ти так? - суворо подивилася на подругу.

- Я йому ще не пробачила ту витівку.

- Ладо, забудь те. На нього, по тому поводу, лиш я маю право злитися.

- Добре, добре, імениннице. - сміючись, вела мене до туалетного столика.

   Я почула як до мене дзвонить телефон. На екрані вибило ім’я: Грю.

- Привіт, Грю. - радісно промовила.

- Привіт, імениннице. – почула я голосо друга, Валерії та бабусі.

- Здійснення усіх мрій, внучечко.

- Щасливого та взаємного кохання, Ніко. – промовила Валерія.

- Бажаю залишатися такою чуйною, доброю та життєрадісною. – уже додав друг. – Ми на змаганнях, так що не приїдемо, проте подарунок ти згодом отримаєш від нас всіх.

- Щасти, внучечко. Знай, ти найкраща. Дідусь би гордився тобою.

- Справді, бабусю. – я витерла сльозу, яка покотилася по щоці та продовжила: - Дякую вам за такі теплі та щирі слова. Успіхів вам.

    Я була дуже щаслива почути їхні голоса та дізнатися, що Грю таки бере участь в змаганнях. Нехай виграє у того дурня.

   Подруга зараз швиденько допоможе мені причепуритися та виглядати на всі сто. Ще вчора вечером, коли наша парочка дорогоцінна йшла лягати спати, я швиденько залізла у свою шафу та почала вибирати святковий наряд. Погляд одразу припав до облягаючого бордового плаття, яке було до коліна та з маленьким вирізом на лівій нозі. Під низ одягнула майже прозорі, чорні капрони та такого ж кольору зимові ботинки. На голові Лада допомогла мені зробити легеньки локоні та закласти заколкою, тому що не люблю, коли повністю розпущене волосся. І зверху, на голову ще одягнула чорний капелюшок. Мій наряд леді, які виповнилося сьогодні вісімнадцять років, дуже імпонував такій харизматичній людині.

- Ти дуже гарна. Ще раз вітаю. - обіймаючи мене, промовляла Лада.

- Дякую.

   Коли ми вийшли з моєї кімнати, тоді я одразу направилася у вітальня, яка по сумісництві й кухня. Хтось був дуже шокованим моїм зовнішнім виглядом, що аж привідкрив свій рот.

- Слюнки підбири. - промовив до брата Свят, за що отримав кулаком у плече.

- Ви серйозно скільки всього купили мені?

- Ні, це так для нас, а торт твій. Звісно, що для тебе. Що за дурні запитання? - погарячкувався Марк. Я бачила як йому кортіло, щоб я відкрила його подарунок.

   Я потягнулася до фіолетової обгортки на якій було написано: "Від Марка". Відкривши, то не змогла повірити своїм очам. У коробці лежала книжка. Це оригінальне видання "Гордість і упередження".

- Марку, спасибі. - ледь стримуючи сльози, полізла обіймати друга. - Ти знаєш, що я люблю.

- Ти заслужила.

- Але це дорога річ. - почала я.

- Ніко, це подарунок. Перестань, радій, що в тебе є таке.

- Добре, дякую. - я усміхнулася, як чеширський кіт та почала відкривати усі інші подарунки.

   Лада разом зі Святом подарували мені фломастери, олівці та листи А3 формату. Вони дуже добре знають, що я обожнюю малювати. Валерія приготувала цілий пакет різних речей. Починаючи від дорогих масок та закінчуючи брендовою косметикою від "DIOR". Наостанок вирішила залишити коробку від Арсена, на якій красувався меленький рожевий бантик. Коли відкрила подарунок, побачила всередині ніжний та малесенький браслет. Хлопець підійшов до мене та допоміг защіпнути його на руці. Він ідеально сів на мою тоненьку та худеньку ручку.