Глава 21

Ніка

   Зранку я швидко прокинулася. Потрібно сходити да ванної кімнати, щоб вчитися, а після можна йти вже й снідати. Лиш хочу відчинити двері ванної, як відразу чую звук включання води. Ясно. Хтось мене вже випередив. Коли зайшла на кухню, то зрозуміла, що ця рання пташка - виявився Марк. Я вирішила не гаяти часу, а швиденько приготувати сніданок. Яєчня з свіжими овочами була найкраща ідея. Поклавши тарілки на стіл, почула звук дверей, які відчинилися.

- Доброго ранку, Ні. - радісно привітався друг.

- Доброго, рання пташко. - у тому ж гуморі відповіла.

- Ммм, чим так смачно пахне.

- Ой, нахвалюй, нахвалюй. - соромлячись, промовила.

- Я швиденько поїм, бо повинен бігти. Перед парами ще на роботу навідаюся.

   Марк швидко змолотив вміст тарілки. А потім, подякувавши за смачний сніданок, полетів на роботу до своєї Валерії.

- Щасти! - крикнула в спину другові, який вибігав з квартири.

- Зустрінемося на парах! - уже біля ліфта відповів.

    Зачинивши за хлопцем двері, направилася у ванну кімнату. Потрібно привести себе в порядок. Коли трішки причепурилася і вийшла з кімнати, тоді одразу побачила подругу. Вона була змучена, видавали круги під очима та заплакані очі.

- Ніко, я хочу поїхати до Свята. - потерши очі, промовила Лада.

- Добре. Я повідомлення, що тебе не буде на парах.

- Думаю відробки чи пропусків не буде в мене. - пригнічено мовила.

- За один день, точно - ні. Тим більше за останній в цьому семестрі. - ствердно сказала, адже тим хто пропустив один день, не давали викладачі відробляти пройдений матеріал. Ну, по крайній мірі, так було колись, а зараз хто їх знає?

- Добре.

- Сніданок готовий, поїш, і їдь до Свята. Коли приїдеш обов'язково мене повідом, і пиши, якщо будуть якісь зміни. Гаразд?

- Добре. Дякую.

- Я пішла. - Я обійняла подругу та вже збиралася виходити.

- Ніко, що трапилося? - тихо проговорила подруга до мене.

- Ладо, не зараз. Прийде час і розповім.

   Я не хотіла розповідати про свої проблеми, коли є інші, важливіші моменти. Скоро обов'язко щось скажу, коли сама дізнаюся більше і зрозумію.

- Добре, тоді до зустрічі. Прийдеш провідати Свята? - вона благальним поглядом дивилася на мене. Їй потрібна зараз підтримка.

- Добре, але ненадовго, бо ще потрібно йти працювати. А ти сьогодні відпочинь. - випередила подругу та грізно промовила. Я знаю, що вона хоче працювати, але краще не сьогодні.

- Добре, добре. - сміючись, подруга пішла на кухню.

   Коли явже дійшла до університету, мене наздогнав Марк. Він весь світився від щастя, що не могло мене порадувати.

- Розказуй. - звернулася до Марка, бо вже закортілося дізнатися про все.

- Ти про що? - хлопець вдавав ніби не розуміє мене, а його усмішка ще стала більша.

- Що тебе так порадувало, що ти такий радісний?

- Нічого.

- Ей, - штовхнула друга у плече. - я тобі все розповідаю так, що колися.

- Добре, а то заб'єш мене тут до смерті. - підколов друг, але коли побачив мій злісний погляд, то аж пирскнув зі сміху.

- А ну не смійся. - не втрималася вже я, теж почала сміятися.

- Сьогодні Валерія була зовсім інша.

- Яка це? - загадково запитала.

- Така ніжна й мила. Вона завжди зі мною лагідно розмовляла, але сьогодні це було зовсім по-іншому.

- Це класно.

- Ніко?

- Гм?

- Що у вас з Арсеном трапилося? - різко запитав Марк, чим вибив мене з колії.

- Що ти маєш на увазі?

- Питанням на питання? - піднявши запитально одну брову, подивився на мене.

- Я ще сама не знаю. Якось іншим разом.

- Коли захочеш - то знай, що я тебе завжди вислухаю.

- Знаю. - я приобняла друга і ми щасливі пішли на пари.

   Сьогодні пари зовсім недовго тривали. Можливо через те, що час швидко летів, або ж я була поглинута своїми думками? Після того як ми покинули навчальний заклад, по дорозі вирішили заїхати в магазин та купити якихось фруктів для Свята. З порожніми руками не хотілося їхати.

   Коли ми вже прибули на пункт призначення, говорячи про все на світі, йшли до палати. Підходячи ближче, почули якісь голоса. Одразу поступали у двері та Марк відчинив їх, щоб увійти. Лада з Святом розмовляли. Хлопець киває головою та рівно дивився в очі. Він сказав декілька слів, а потім блукав поглядом по обличчю подруги.

- Святе, ми так раді, що тобі вже краще. - проговорила я, коли лиш увійшла.