Глава 20

- Я - Ніка, подруга Лади. - сказала русоволаса дівчина. На її обличчі грала ніжна усмішка, яка продавала милості. До неї тягнулися люди через милий образ дівчинки. Вона несла турботу та любов у цей світ.

- Це моя дівчина. - різко сказав Арсен.

   Хлопець одразу хотів не просто сказати, а похвалитися нею. Вона не на жарт зачепила Арсена ще в клубі. Від тоді його думки й днями, і ночами тільки з Нікою. Красиве обличчя, шикарна фігура, від природи червоні губи, які манили його, не на жарт. Він боявся цього, адже таких відчуттів ще не було в нього, але водночас не міг уявити без неї себе.

   Мати хлопця спокійно відреагувала. Жінка навіть зраділа всередині. Вона запримітила одразу Ніку, коли дівчина зайшла на поверх. Мати знала, що це той типаж, який западає в око і в серце її хлопчика. Батько ж ніяк не відреагував. Йому стало байдуже на його нову пасію. Чоловік хотів, щоб його син одружився з дочкою мера, адже тоді його бізнесу стане набагато краще. Але дівчина була мила з вигляду, охайно одягнута, тому чоловік серцем розумів, що це для його сина хороша дівчина чи навіть майбутня дружина. От, тільки розумом знав, що це неправильно.

- Приємно з вами познайомитися, Ніко. – мило усміхнувшись, проказала пані Марія.

- Навзаєм. – сказала Ніка. Її руки злегка почали пітніти та труситися, адже це стало несподіванкою.

   Арсен довго не чикав, а підійшов та обійняв за талію свою маленьку дівчинку. Вона не забирала його руку з того місця, але це над складно ставало. Вона боролася з бажанням вдарити його ще раз, але це пройшло так швидко, як і з’явилося.

- Ми потім поговоримо, дорогенький мій. Добре? – вона тихо промовила йому на вушко.

   У відповідь він легенько усміхнувся. Йому подобався характер Ніки. Така запальна, ніжна, сексуальна його дівчинка. Він справді бачив як зароджуються до неї почуття в нього всередині з кожним днем все більше, і більше. Проте, що сталося того самого тижня. Він про це не може забути.

Спогад

   До нього подзвонили, що знову проблеми виникли у компанії. Він поцілував легенько Ніку в головку та поспішив на фірму. Лиш переступив поріг свого кабінету, одразу побачив батька, який сидів у кріслі та легко перебирав пальцями по столу.

- Довго їхав. – строгим голосом проказав чоловік.

   Він вирішив, що краще нічого не коментувати. Не хотів, щоб якась сутичка в нас знову почалася.

- Проходь, сідай, відчувай себе як вдома. – іронічно сказав батько Арсена. Чоловік неспроста себе так вів. Він завжди знав, що хлопець його потомок і бажав йому найкращого. Але за рахунок свого сина, він хотів, щоб його справи по бізнесу пішли вгору.

- Ти знаєш, що трапилося? – спокійно запитав Арсен. Він здогадувався, що його викликали через те, що батько приїхав, але все ж надія вмирає останньою.

- Так, ти ніяк не хочеш одружитися на Олі.

- То через це мене визвали на роботу? Хоча можеш не відповідати. – злісно випалив хлопець. Йому було образливо, що він наслідник і батько заставляє його робити, те що не хочеться та не бажає душа.

- Арсене Даниловичу, вам час добре обдумувати своє майбутнє. – строго звернувся до батька син. Чоловік завжди звертався до нього так. Ніколи хлопець не чув слово «син» від батька.

- Про яке майбутнє ти говориш? Про те, де я буду нещасливий. А, ні. Головне, щоб у твоєї компанії всі справи пішли вверх. Не правду кажу?

   Чоловік гримнув кулаком об стіл. Йому стало гірко на душі, адже син мав рацію. Зараз, у даний момент, він думав тільки про себе. Проте, батько Арсена хотів гарного та щасливого майбутнього для хлопця. Він його єдиний син, тому після того, як чоловіка не стане, хотів бути впевненим, що у хлопця все буде добре.

- Послухай! – голосно крикнув батько. – У тебе нема ніякої пасії, і це шанс збилизитися з Олею. – уже спокійніше вів розмову далі.

- У мене є дівчина! Вона хороша, мила. Я  кохаю її!

   Від цього чоловік трішки замовк. Такого він не очікував почути. Невже його агенти не все доповідали про Арсена?

- Я знаю, що це ненадовго. Пограєшся з нею і все. Але за цей період ти МУСИШ почати знову з Олею, зрозумів?! І ніяких відмовок не хочу чути. Зрозумів мене?!

- Я її не хочу! – огризався злісно хлопець.

- Надіюся ти колись зрозумієш, що я хочу для тебе кращого.

   Чоловік швидко вийшов з кабінету та направився на двір. У цей час Арсен залишився сам на сам із своїми думками. Він лютував, але всередині. Назовні просто підійшов до вікна, яке було повсністю у всю стіну, і дивився як починає світитися ціле місто. Темнота прокривала ціле місто, лиш ліхтарики давали знати, що добро в цьому світі ще є.

   «Пробач мені, Ніко. Я не хочу причинити тобі зла, але… Я буду все можливе робити, щоб вона мене зненавиділа і сама пішла від мене. Не хочу причиняти її біль, але…» - подумками він вмирав. Усередині щось обривалося. Він справді покохав цю запальну дівчину, яка заполонила його серце, думки та душу.

*****

- Можете пройти зі мною. – промовив тихий голос медсестри. – Я вас проведу. Відвідини будуть тривати не довго, самі розумієте, що потерпілому потрібний спокій.