Глава 15

Ніка

   Він підхопив мене на руки та відніс до своєї квартири. Відчинивши двері, Арсен одразу притиснув мене до стіни. Хлопець провів тильною стороною своєї долоні по моїй щоці та пристально дивився як шкіра покривалася дрібненькими сирітками.

- Ти неймовірно приваблива дівчина. – хриплим голосом проговорив у вушко.

   Кінчиком свого носа він провів по моїй шиї та притулився губами до шкіри. На ній він залишив легенький поцілунок. Арсен провів своєю лівою рукою по моєму правому стегні, залишаючи приємне тепло після себе. Мені хотілося, щоб він продовжував і не зупинявся. Ми важко почали дихати від такої близькості, але нам було добре.

   Довго він не став чекати, а швидко впився поцілунком у мої губи. Це був довгий, пристрасний та палкий поцілунок. У мене ледь ноги не підкосилися від таких емоцій, які вирували разом з бажанням всередині.

- Я хочу тебе! – хриплим голосом сказав. І стиснувши мою талію, він знову поцілував.

   Усе це було занадто швидко, але мені подобалося. Я реально отримувала кайф.

   В один момент все обірвалося, коли почула якийсь рух за дверима.

   «Тільки не зараз.» - подумки сказала собі.

*****

   Прокинулася від того, що хтось стукав у двері до моєї кімнати. Я зістрибнула з ліжка та швидким темпом дісталася до дверей. Із силою відчинила двері, що Лада ледь не впала, адже вона завжди спиралася на дверцята.

- Що такого важливо з ранку мало статися, що ти мене розбудила? – із злістю запитала подругу.

- Тихо, тихо. – замахала вона руками. – Я тебе відірвала від дуже важливого сну? – із легкою усмішкою на устах, дивилася на мене.

- Проїхали. – важко зітхнувши, попрямувала на кухню, щоб заварити собі чаю.

- Добре, потім розкажеш. А зараз я хочу з тобою поговорити.

- Я дуже уважно тебе слухаю. – зробила вираз обличчя, що мені «дуже цікаво».

- Ей! – Лада підійшла та вдарила мене у плече.

- Боже ти страшна жінка. І як тебе Свят терпить? – насмішливо заговорила. Хоча подруга знала, що я просто жартую і ніколи не ображалася.

- Гай, досить! – коли вона крикнула, ми дві засміялися. – Бо я ще забуду, що мала казати.

- Слухаю. Узагалі це ти мені мішаєш робити чай.

- Коротше, учора в нас була романтична вечеря.

- Це я помітила, коли зайшла до квартири. – перебила її. Усе було вкрите пелюстками троянд. Красиво, але потім прийшлося прибирати. Але чомусь мені, а не цим романтикам.

- Ага, це було так романтично. Він подзвонив, що вже приїхав. Я стала, щоб привести себе в порядок, хоча перед тим чепурилася. Красиво накрила стіл. Приготувала смачненькі та легкі блюда. Коли почула вхідний дзвінок, відправилася, щоб відчинити двері. Перед собою я побачила великий букет червоних троянд. Ти навіть уявити не можеш на стільки він був великий.

- Ех. – зітхнула я, бо справді складно уявити.

- Не переживай, бо скоро й тобі таке дарувати будуть. От, побачиш.

- Сподіваюся.

   Лада далі вже в деталях розповіла, навіть за поцілунки казала, хоча я не хотіла чути, бо починала червоніти. Коли подруга закінчила розмову, то пристально подивилася на мене.

- Що? – незрозуміло запитала.

- А чого це тебе Арсен привіз?

   Я не мала бажання тягнути час та позлити подругу, тому все розповіла. І за сварку з мамою теж заікнулася.

- Тож, вона тобі не вірить, що цей твій хлопець не Кирило? – здивовано дивилася на чашку з чаєм, яку я подала Ладі.

- Угум. Я не знала чим доказувати, але вона вірила у своє. Мені надоїло, що мама не чує мене, а лиш себе. Щось придумала, а ти – викручуйся. Але скоро вона хоче його побачити. А точніше, як я буду йти на її вечірку з Кирилом під рукою. Тому що ніхто інший не зважиться на обдурювання.

- А ти казала, що ви любити одне одного?

- Казала, але її це не стримувало від звинувачень. – злісно промовила.

- Гаразд, закриємо цю тему. – мені подобалося, що Лада ніколи не тиснула на мене. – Сьогодні класний день має бути. – весело сказала подруга та підморгнула мені.

   Цей місяць пролетів дуже швидко. В університеті усе йшло добре. Щось дізналася нового, щось під вчила. На роботі теж все класно. Час від часу в ресторан приходили брати Гарріси, тобто Арсен і Свят. Вони деколи нас забирали з роботи та відвозили додому. Інколи Арсен дарував мені букет квіті, так як це за контрактом потрібно робити. Іноді мені здавалося, що він сам отримує від цього задоволення, бо його очі починали світитися. Тай взагалі між нами ніби став танути лід, адже ми більше мали про що говорити і нам цікаво разом.

   Теж помітила, що між Марком та Валерією стали тепліші відносини. Хотілося, що б з них вийшла пара, але від нас тут мало що залежить. По розмові з Валерією зрозуміла, що вона не може зустрічатися нище за статусом чоловіком, але не по своїй волі. Так хоче її батько, тай мати теж.

   Сьогоднішній день, також спливав дуже швидко. Уже під кінець нашої роботи, Гарріси зайшли в ресторан. Лада їх посадила за їхній любимий столик, поки я обслуговувала інший, та весело пішла оформляти замовлення. Гостей зараз майже не було. Усього заповнено три столика, по двоє за кожним.