Глава 8

Ніка

   Два місяці потому

- Усе, це остання коробка. - з полегшенням зітхнув Марк, коли заносив всі наші речі. За це я з Ладою безмежно йому вдячні.

- Ти втомився, ходи на кухню. - сказала Лада. Поки я розкладала речі, вона встигла приготувати нам щось поїсти. Немарно хотіла поступила на повара, проте поступила зі мною на економічний. Але ні, ми готувати будемо по мірі можливостей і я ні разу її не дорікнула цим. Я не її матуся, яка казала, що йдеш вчитися на повара, то маєш готувати завжди вдома.

- Ні, йдеш? - запитала в мене подруга. Я лиш кивнула та попрямувала на кухню.

   Ми зняли двокімнатну квартиру на 10 поверсі, з неймовірним видом на зелений та людний парк. Нам повезло, що наші апартаменти знаходяться неподалік від університету та ресторану, де працює Марк. Можливо, і нас приймуть там на роботу, бо мені з подругою, ой, як потрібні гроші.

Спогади

   Я зайшла до будинку і з порогу почула гнівний голос матері. Це означало, що мені потрібно готуватися до всього.

- Прогулялася? А тепер треба поговорити. - не дочикавши моєї відповіді, вона попрямувала на кухню.

- Слухаю. - без емоцій сказала.

- Хм, слухає вона. Це я хочу почути, як там твої справи?

- Не зрозуміла.

- Хлопця шукаєш чи ні?!

- Ми про це вже говорили. І я тоді сказала, що прийде час, тоді почну зустрічатися. - далі спокійно говорила.

- Коли той час прийде?! Тако, ти приведеш свого хлопця на своє вісімнадцятиліття, і ще його хочу бачити час від часу. І мене не хвилює...

- Мам, ти переходиш усі межі! - перебила і також перейшла на крик. - Зараз головне, щоб я поступила, а потім зможу думати за хлопця.

- Ти чому підвищуєш голос на матір?! - невдоволено дивилася на мене.

- Тобі можна значить кричати на дочку, а мені зась?!

   Мама підійшла і дала мені ляпас. Вона ні разу не піднімала на мене руку, а тут...

- Шукаєш квартиру і з'їжджаєш від нас. Тато тобі дасть десять тисяч, щоб змогла для початку жити, а далі шукаєш роботу і хлопця! Зрозуміла?

- Що тут відбувається? З розуму зійшла, жінко? - прийшов на мій захист батько.

   Я не дочекавшись жодного слова, побігла у свою кімнату. Мені настільки стало прикро на душі. Після цього випадку, пообіцяла, що більше не дозволю нікому себе принижувати і завжди буду відстоювати свою думку.

  Зайшовши в кімнату, сіла одразу ж за ноутбук та пришвидшено почала шукати квартиру. Знайшовши, я відчула як в мене задзвонив телефон. Це була Лада. Виявляється її мати також розказала плани на її майбутнє, але там трішки пом'якшена форма, ніж у мене. Зате мій батько, хоч якось захистив, а її повністю погоджувався з матір'ю.

   Ось так ми опинилися з Ладою в цій квартирі. Опісля, у нас було розчарування у всьому. Ми думали, що життя - це щось не настільки складне.

- Усе було дуже смачно! - проговорив Марк.

- Святу 100% сподобається. - весело сказала. Лада одразу ж зачервонілася та трішки знітилася. Оце так хлопець на неї повпливав.

   Ех, у неї хлопець вже появляється, але за умови її батьків для неї просто треба навчитися жити самостійно. Це мені треба хлопця до мого дня народження привести до батьків (а точніше до матері).

- Ну, що ви так похнюпилися? - стревожено запитав друг. - Усе буде добре. Завтра такий великий день, адже перший раз в університет, так що потрібно веселитися поки є час, а то від сесії до сесії - живуть студенти весело.

   От вміє Марк підняти настрій. За це я дуже його люблю та ціную, як друга, звичайно.

   Марк пішов уже через годину, а ми вирішили до розкладати наші речі.

- Хух. - полегшено зітхнула Лада та впала на диван.

- Я думала, що в нас буде менше речей, але виявилося, що о-го-го. - трішки усміхнено сказала та також сіла на диван.

- Слухай, то завтра йдемо дивитися в ресторан Валерії?

- Так. Надіюся, що нас приймуть. Потрібно просто включити своє вміння на повну.

- О, це ми вміємо. Ось цього від нас хоч відбирай. - сміючись, говорила подруга.

   Ми ще посиділи, а краще сказати - полежали на дивані і пішли в свої кімнати.

   Зранку мене збудили два будильники. Один мій під вухом, а другий у кімнаті подруги. Ми як ошпарені вилетіли на коридор і сонно подивилися одне на одну.

- Доброго ранку. - усміхнено промовила.

- Доброго, уже й проснулися. - повідомила ствердно Лада.

- Ще б пак. Ти йдеш в душ?

- Ага. А ти готуєш сніданок?

- Так. - сказала та попрямувала на кухню.