Глава 6

Арсен

   Сьогодні я проснувся не дуже в доброму гуморі. Ще й Валерія до мене дзвонить, і дзвонить з самого ранку.

- Алло! - роздратовано крикнув у слухавку.

- Ну чому зразу кричати, Арсене. Я ж думаю, переживаю за тебе, щоб ти не проспав. - невинно сказала Валерія.

   Валерія для мене дуже близька людина. Ми з нею ще від садочку. Я, Валерія і мій двоюрідний брат - Свят. Уже скільки років ми дружимо і навіть після закінченню школи не розірвали зв'язок, а далі продовжували спілкуватися.

- Я не кричу. - спокійно промовив. - Не переживай, я не забув, що в тебе сьогодні день народження.

- Добре. Буду чекати на тебе з Святом. До зустрічі.

- До зустрічі. - це я сказав просто до телефону, адже подруга вже виключила дзвінок.

   Виспатися не дають. Ще й порвав із Зоєю, яка не забуває мені про себе нагадувати в не слушний момент. От і чому я зустрічаюся з якимись моделями, у яких нема ні розуму, ні душі?

   Мої роздуми перервав дверний дзвінок.

- Ну кого там ще до мене прислали? - уже дуже злий я встав з ліжка, одягнув шорти та попрямував до дверей, щоб відчинити.

- Здоров. - привітався Свят. - Як похмілля? Відійшов?

- Я майже нічого не пив. - чесно кажу.

- Це ти так розставання складно переносиш? - став підколювати брат.

- Ага, дуже смішно. Заходь.

- Чому ти такий не в гуморі?

   На це запитання вирішив нічого не відповідати. Просто проігнорив.

- Проходь на кухню, відчувай себе як вдома, але...

- Не забувай, що ти в гостях. Знаю, знаю, у тебе тільки так.

   На що ми в довох розсміялися. Поки Свят пробував щось знайти в холодильнику, я вирішив піти в душ, щоб трішки освіжитися та привести в лад свої думки.

   Вийшовши з душу, я просто очманів від того, що моя кухня перетворилася на лоток "щастя". Блін, а мені це все прибирати потім, але я виду не хотів подавати, що мене це зачепило.

- Який ти ще малий. - гордо сказав я.

- Ага ж, той каже, що старший на пів року від мене. - почав кривитися Свят.

   Зараз якби на нас дивитися з боку, то точно б сказали: «які ви ще діти.» І згаєте я б і не сперечався.

- Готовий до сьогоднішнього святкування? - своєю коронною усмішкою подивився брат.

- Це тебе треба питати, бо я не п'ю.

- Ти, що водій на сьогоднішній день? - запитально вигнувши брову, подивився на мене.

- Ага. І де ж радість? Таке далеко не кожний день може бути.

- Хах, не переживай, моя радість буде тоді на обличчі сіяти, коли ти будеш перед батьком показувати свою дівчину. - знову в десятку попав Свят. От, знає гад, що в мене з цим проблема, і дошкуляє цим.

- Гаразд, це зійде тобі з рук, але я запам'ятаю. - сказав, коли взяв з холодильника сік. На що брат тільки підняв руки верх, ніби здається. Хоча знаю, що в нас схожі характери і він ніфіга не буде здаватися.

- Я ледь не забув, що потрібно подарунок купити Валерії. - взявшись за голову, промовив Свят. - А тобі теж треба. - На це лиш я кивнув.

- Тож їж свій бутерброд, і тоді ми поїдимо до торгового центру.

   Я собі навіть уявити не можу як ми з боку виглядали. Двоє дорослих чоловіків (по 25 років) ходять і вишикують ту сумку, яку давно хоче Валерія.

- Якщо ми не знайдемо її ніде, то це буде провал. - повідомив Свят.

- Так, зараз знайдемо не хнич.

   В останньому магазині на найвищому поверсі нам страшенно повезло, адже там знайшли те, що шукали. Я попросив, щоб її красиво запакували в подарунковий папір.

   Коли ми вийшли на двір, то трішки здивувалися, адже вже сонце не так яскраво світило, а коли подивилися на годину, тоді взагалі чуть не випали з реальності.

- Це стільки часу ми потратили на одну сумку? - не вірячи своїм очам, запитально дивився брат.

- А ще на жінок щось наговорюють. З такими магазинами, нормальних речей і не побачиш. - невдоволено сказав.

- І не кажи.

   Ми просто розсміялися, адже стоїмо при вході до торгового центру і, як бабці показуємо своє невдоволення. Скажу так: «легше підписати контракт з дорогими інвесторами, ніж ходити за однією річчю».

Я відвіз брата додому і потім сам направився до свого будинку. Прийняв душ, одягнув чорні джинси та чорну футболку. І направився на день народження до клубу. Передчуття підказувало, що щось має трапитися, але чи хороше, чи погане, не знаю.

   Коли припаркував свою машину, біля входу чекав уже Свят і ми двох показали пропуски і ввійшли всередину приміщення. І одразу ж попрямували на другий поверх у VIP-кімнату, де вже сиділа іменинниця із своїм кавалером.

- З днем народженням, Лєро. Усього найкращого. - поліз обійматися Свят.

- З днем народженням, дорога наша. Бажаю, щоб усі мрії здійснювалися, плани були грандіозні, а поруч лиш ті люди, які тебе люблять і не кинуть. - на останніх словах я подивився на Олега, хлопця Валерії. Знаю, що він далеко не чесна людина, ми були против таких стосунків, бо бажаємо їй тільки найкращого. Тож, якщо щось ми швидко присічемо його, що навіть оком не встигнеш кліпнути.