Глава 9

Арсен

Ще вчора вечором до мене дзвонили друзі. Скоро в мене тридцятиріччя і вони хочуть знати як, коли і де буде проходити святкування. Чесно, кажучи, я й не задумувався над цим. Усі мої дні народження проходило однаково за ці п'ять років. Завжди зранку до мене дзвонили рідні, а друзі приїжджали по обіді, накривали стіл на дворі мого будинку і так проходив день. Я не просив ні подарунків, ні грошей, просто не хотів бути самим у цей день. 

Мені так було ніяково від того, що я був з Нікою цілих пів року, а вона не була зі мною на день народження. Мені якось було ніяково від цього. Я хотів просто, щоб в такий день, раз в рік, зі мною була поруч та людина, яку я кохаю та поруч з якою мені дуже спокійно та легко на душі. 

Мій спокійний сніданок вирішила перервати одна особа. 

- Іду, іду, навіщо так надзвонювати. – бурчав я, коли підходив до дверей будинку. 

- Привіт. – радісно промовила Оля, коли я відчинив двері. 

- Чого тобі? – не пропускаючи дівчину всередину, запитав. Мої нерви були на межі і якщо ще хоть слово, то я вибухну. 

- Мені дуже потрібна твоя допомога. 

- Олю, послухай… 

- Ні, це ти мене послухай. Яка б я не була погана людина, Арсене, але я кохала тебе. І все робила для того, щоб ти був зі мною. Так, що і ти винен в цьому. 

- Цікаво, яким чином? 

- А тим, що ти послушно лиш кивав голівкою перед батьком, а не протестував. Розумієш? Потрібно було й мені сказати, що я тобі ніяким боком не потрібна, а не так, що сьогодні потрібна, а завтра вали на всі чотири сторони. 

- Ти для чого прийшла сюди? Щоб мені мозок виносити цим? 

- Я хочу, щоб ти нарешті зрозумів, що в цьому випадку ти був не жертва, яку батько лиш пхав на призволяще, а також винуватець у цьому!

Дівчина вже переходила на високі тони і я хотів її вже заткнути, проте не знаходив слів. Вона права була. У цьому вона була права. 

- Одна людина, яка була не винна – це Ніка. Вона найбільше постраждала через нас усіх. 

- Що ти маєш на увазі? – здивовано запитав, бо я зрозумів, що вона щось знає. 

- А твій батько не розповів тобі нічого? Видно по-твоєму виразу обличчю, що ні. Тоді впусти мене до хати і я тобі все розповім. 

Зачинивши двері за Олею, я поспіхом направився за нею. Мені було дивно, що Оля знає те, що пов'язано з Нікою, а я ні. Це надавало мені спокою. 

- Що? Що ти так дивишся на мене, Арсене, ніби вб'єш? – вона насміхалися наді мною зараз. 

- Кажи! – гаркнув на неї зі злістю. 

- Твій батько відразу не злюбив Ніку. Не через те, що вона тобі подобається, а через те, що вона зруйнує всі його плани. І тоді він винайшов цікавий план. Покликати маленьку дівчину, саму до свого кабінету, щоб там їй сказати, щоб вона кинула його сина. Забула за нього, поїхала звідти. Він пропонував їй клаптик землі, де вона змогла побудувати свій офіс, за те, що вона порве з тобою, Арсене. Але Ніка дуже розумна дівчина. Уявляєш, який ласий кусочок був перед нею? А вона нічого не взяла і вийшла з кабінету. Вона була з тобою довго, проте зрозуміла, що ви будете не разом і найкращим варіантом для неї було поїхати в іншу країну. 

- Я не знав. Нічого не знав. – я сів і, взявся двома руками за голову. Мені було соромно у цей момент. Вона скільки пережила, а я ще з другого боку її відштовхував. 

- Гаразд, ти мене вислухав, але я не прийшла тут правду розказувати, а прийшла за одним проханням для мене. 

- Яке? 

- Мені потрібно щоб ти допоміг Марійці. Просто посиди з нею на вихідних і все. Я маю їхати за кордон, щоб підписати контракт з однією фірмою, а потім ми поїдемо за кордон разом. Зможеш? 

- Олю, я… 

- Я й могла б найняти людину, але я нікому не довіряю, а тебе вона ще й любить. – вона одразу перервала мене Оля та зробила щенячі очі. 

- Добре, лиш більше так ніколи не роби. Тобі взагалі не йде. 

- Дякую, хоч такий комплімент за стільки років почую від тебе. – з іронією в голосі вона сказала та пішла на вихід, а в кінці додала: – Дякую, якщо потрібна буде моя допомога, то тільки скажи. 

- Олю! – оклику її і дівчина зупинилася до мене спиною. 

- Вибач. Мені шкода, що я колись таким був чоловіком. 

- Це вже в минулому. – вона обернулася для мене та додала: – Ніка змінила тебе на краще. Скажи їй правду. Нехай не страждає дівчина знову.

Оля швидко покинула мій будинок. Я не встиг ще щось додати, а можливо й не потрібно було. 

Батько! Потрібно з ним розібратися. За що він так зі мною? Через цю кляту фірму? Яка не потрібна мені. Руйнує моє життя, а я схиляю голову покірно і йду далі. Куди? Туди, куди вказав батько. Більше так не буде. Спочатку разберусь з ним, а потім повернувся назад Ніку. Тільки з цією жінкою я хочу будувати своє майбутнє. Тільки її по справжньому кохаю, уже більше п'яти років. Але знає вона про мої почуття до тепер? Потрібно це вияснити. І ще цій це дочка Арія. І чи Ніка з Кирилом разом чи ні?