Глава 5

Ніка

П’ять років тому

Спогад

Я прокинулася від того, що до мене хтось дзвонив. Спросоння я не дивилася хто це саме був, а просто взяла слухавку. 

- Слухаю. – сухо відповіла, потираючи свої очі.

- Це я тебе слухаю, дівчинко. – по ту сторону я почула дуже напружений чоловічий голос, який вмить мене розбудив. Я подивилася на екран і побачила "невідомий".

- З ким я розмовляю? – одразу запитала.

- Я батько Арсена.

Його голос просто, ніби проткнув мене голкою в саме серце. Такої злості, ненависті я не чула давним-давно.

- Чим я можу вам допомогти? – ледь чутно промовила, проте чоловік мене дуже добре почув.

- Можемо, Ніко, сьогодні зустрітися в моїй компанії?

- Так, звісно. Щось трапилося? – насторожливо запитала.

- Мова буде йти про Арсена та його майбутнє, думаю, що тобі це буде дуже цікаво послухати. Коли тобі зручно буде приїхати?

- Через годину.

Можливо, я ще щось хотіла запитати, або ж почути, проте пан Гарріс вирішив, що це не обов’язково і вимкнув дзвінок.

- Ладо!!! – голосно покликала я подругу.

- Йой, Ніко, що таке трапилося?

Я так розсміялися, коли побачила подругу. У неї на голові було гніздо якоїсь птиці, а на обличчі такий сонний та спантеличений вираз, що я просто не змогла втриматися.

- Ніко! – подруга вже починала злитися, тому я припинила сміятися і все їй розповіла.

- Я думаю, що тобі потрібно одягнути щось дуже стримане, але дуже елегантне. – промовила Лада.

- А я думаю, що світлі джинси, білий гольф, світлі чоботи підійдуть найкраще.

- Я так не вважаю. Хочеш, щоб він тебе побачив і намікнув, що ти йому не пара.

- Лада, мене не цікавить, що він про мене подумає.

- Ти ж хочеш з Арсеном будувати майбутнє?

Подруга побачивши мій вираз обличчя та нетерпеливий погляд, одразу все зрозуміла.

- Ніко, ти ж не…

- Ладо, не знаю. Мені вже час.

Виходячи з квартири, я вже знала про що ця розмова буде. І добре розуміла, що мені доведеться оберати, або ж вибір зроблять за мене.

Йшовши довгим коридором, я чула тільки стук власного серця і більше нічого. Я навіть не помітила жіночку, яка летіла просто на мене і ледь не збила з ніг. Вона щось сказала мені чи дорікнула, чи вибачилася, але я не чула.

Підійшовши до кабінету, де писало гендиректор, я повернулася на голос. Молода дівчина з великими синіми очима дивилася на мене та щось промовляла.

- Вам назначено? – її милий голос, вивім мене з страшного туману, проте не надовго.

- Так.

- Як вас звати?

- Ніка. Ніка Коваленко.

- Тоді проходьте.

Відчинивши двері, я увійшла всередину. Великий кабінет, масивні меблі та страшна аура, яка відштовхувала. 

- Сідайте. – почула я грізний голос, мов грім серед ясного неба.

- Я вас слухаю.

- Я надіюся, що ми дійдемо однієї думки.

Я ковтнула слину, яка стала мені у горлі як ком, і підняла погляд із своїх тремтячих рук на обличчя батька Арсена. Він дивився своїм пронизливим поглядом, ніби на маленьку комашку, яку зараз придушить своєю владою.

- Не знаю.

- Арсен – мій єдиний син, єдиний спадкоємиць, тому я на нього покладаю всі свої надії. І бажаю йому тільки добра. Його майбутнє для мене безцінне. Ти знаєш, Ніко, що для Арсена відіграєш велику роль? 

- Пане Гарріс, розумієте…

- Я то розумію, але бачу, що ти не дуже до нього тягнешся. – перебив мене батько Арсена і продовжив: – Я не знаю, що ти попросиш за таку мою пропозицію, але я повинен сказати.

- Я слухаю. – тремтячим голосом промовила.

- Тобі потрібно порвати з Арсеном і забути про його існування раз і назавжди. Я бажаю йому добра і хорошого майбутнього, а з тобою в нього цього не буде. Мені здалося, що ти розумна дівчина і зрозумієш мене.

У моїй голові з'явився якийсь шум, який блокував мій словесний потік. Я просто повірити не могла в це, що батько Арсена таке говорить.

- Звісно ж твоя відмова буде не безкоштовна, я подарую тобі ділянку, де ти зможеш колись побудувати свій бізнес і завжди буду тебе підтримувати. Як тобі така пропозиція?

Зібравшись все таки з думками я промовила:

- Ви щастя сина оцінюєте якимось клаптиком землі? Ви це серйозно? Ви бажаєте йому добра? Яким саме чином? Тим, що дзвонити його коханій дівчині та пропонуєте порвати з ним, знаючи, що це розіб’є його серце або зламає. Ви справді думаєте, що можете все ккупити в цьому світі та вирішувати тільки грошима?