Місія: Встигнути до Нового року.

-Наша історія почалася…а коли вона почалася? Було це в минулому чи майбутньому? Ох, як плине час…Мабуть, все ж таки, в минулому, тоді я ще був не такий старий,- промовив дідусь своїм онукам, ті ж з цікавістю слухали його, поки в каміні догорав вогонь, полум’я якого безперестанку пожирало залишки дров. 

-Отже, історія почалася так…

Глава 1 Новорічна помста.

Олексій Хмельницький був звичайною людиною. Мав родину – дружину та сина, якому виповнилося десять років. Працював менеджером в торгівельній компанії, де його всі поважали за чесність та працьовитість.

Але була в нього одна погана риса – перфекціонізм.

Перфекціонізм - це риса особистості, яка насамперед характеризується дуже високими вимогами, жорстокістю стандартів і залежною від результатів самооцінкою.

Так, він був ще той перфекціоніст. В роботі чи в особистому житті Олексій шукав ідеал. Навіть синові наказував вчитися лише на дванадцять балів. Але хто в нашому житті може таке, іноді навіть геніям це складно зробити.

Отже, напередодні Нового року, його син отримав оцінки за півріччя загальною сумою одинадцять балів. Інші батьки були б цьому раді, але наш герой – ні. Вирішив він провести додатковий урок і наче покарати сина, сказавши, що подарунка на Новий рік той не отримає. Звісно це була неправда, адже, все ж таки, батьком він був гарним. Та й замовив, Олексій з дружиною, подарунок вже давно(те що хотів син – настільну гру одного популярного серіалу) і мав у вечері забрати з крамниці.

Але який батько, такий і син – не просто вираз, а правда життя. Не довго думаючи, він(син) вирішив помститися. Запитаєте як? Так вийшло, що керівник торгівельної компанії наказав Олексію привітати колег на корпоративі перед Новим роком. Для цього той мав переодягнутися Святим Миколаєм. Була приготовлена навіть маска Миколая.

Отже, поки Олексій збирався, його син непомітно підмінив маску та ще й змастив її клеєм. Здавалося, що витівка не пройде, але враховуючи, що наш герой запізнювався і плюс те, що маска лежала обличчям донизу(не було видно через це її передню частину – обличчя), ця пригода змогла здійснитися:

-Люба, я пішов!- промовив Олексій до дружини.

-Бувай любий, гарно тобі провести час. Я поки приготую святкову вечерю, тому дуже там не наїдайся,- промовила його друга половинка.

-Добре, цілую тебе,- послав він повітряний поцілунок.

-І я те…- не закінчила вона фразу, бо побачила щось неймовірне.- Так, чи це мені здалося, чи в них досить специфічний корпоратив…На мить я побачила, що мені поцілунок шле чорт…

…

Сусідня квартира:

Чоловікові наказала винести сміття його дружина. Але відчиняючи двері квартири, він побачив “його” чи “її”…Пару секунд постоявши (⊙_⊙) , зачинив двері та повернувся до дружини: Кохана, а твоя мама мало сьогодні до нас приїхати?

-Ні, вона дзвонила, що завітає до нас завтра, а що?

-Ну, я сьогодні ще не пив, тому білочка не могла з’явитися (￣ ￣|||) …Коротше, там за дверми чорт...твоя мама приїхала. Ще й накрасилася, але я її відразу впізнав.

-…Все ж таки ти випив (￢_￢) , так?

…

Ліфт:

Жінка, років під шістдесят, разом зі своїм песиком, виходила на прогулянку. Слід додати, що вона любила поговорити, а її песик погавкати. Краще цих двох не чіпати. Але раптом ліфт, в якому вони їхали, хтось зупинив. Відкрилися двері і…зайшло “воно”. В трьох вони спустилися в повній тиші на перший поверх. Далі “воно” попрощалося і пішло.

-А що це було?

-Гав-Гав(Не знаю)

-Але, все ж таки, що “воно” таке було?- запитав пес людською мовою.

-Гав-Гав-Гав-Гав-Гав(Та, кажу тобі, не знаю я),- відповіла його власниця.

(⊙_⊙) - (⊙_⊙)

…

Маршрутка:

Водій вже хотів зачинити двері аж раптом останній пасажир винник біля передніх дверей.

-Встиг, я з вами,- промовило “воно”.

-Так…все зрозуміло…тут ми всі виходимо, бо у водія почалися галюцинації.

Через якусь мить патрульна машина побачила дивну картину. Перший біг водій маршрутки, за ним пасажири, останнім(замикаючим) слідував…чорт з палицею.

-Слухай, а де ти купляв ту мінералку?- запитав один поліціант в іншого.

-Від мінералки чорта не побачиш!

-Ну я ж побачив…

-Ти не один такий…

…

Компанія Олексія Хмельницького:

-Де менеджер? Йому невдовзі на сцену, щоб привітати працівників, а його ще нема,- запитав хтось зі спеціалістів, що налагоджували техніку в залі де всі святкували.

-А я тут, Хо-Хо-Хо,- промовив раптом Олексій, що біг на сцену.

В цей час оператор по звуку та світлу аж здригнувся, зачепивши випадково обладнання, через що погасло світло. Але не тільки він злякався.

-О це пійло! Від одного ковтка я спочатку чорта побачив, а потім ще й все потемніло в очах!- десь хтось гучно додав.

-Тікаймо, чорти наступають!- почулося в іншому кутку зали.

-Кому тут зайнятися нема чим? Хто путлєра з Аду викликав?

Ось таке запанувало в залі, де ще пару секунд тому всі розважалися.

…

Ліфт компанії:

Тим часом директор якраз зі своїм помічником підіймалися ліфтом. Спершу, коли відчинилися двері, вони побачили людей, що кудись бігли.

-Може пожежа?!- запитав помічник.

-О, добрий вечір! Я зараз їх привітаю і до вас, зачекайте мене. Стійте!- промовив чортяка і побіг собі далі.

(⊙_⊙) - (⊙_⊙)

-А що це було?

-Гав-Гав(Не знаю)

-Але, все ж таки, що “воно” таке було?

-Гав-Гав-Гав-Гав-Гав(Та, кажу тобі, не знаю я),- відповів директор.- Гав-Гав-Гав-Гав(Я ледь не обхезався).

-Щасливчик ви, а у мене повні штани…від такого Святого Миколая.

(⊙_⊙) - (⊙_⊙)

…

Через годину, пекельної біготні(він так нікого і не наздогнав), Олексій вирушив до крамниці де замовив подарунок для сина, а потім для дружини.