ЕПІЛОГ

Знову ранок. Я прокинулася, але  вставати не хочеться.

У нас тут знову повний Місяць, тож Фон  зараз спить на килимку біля ліжка у подобі вовка. А може не спати у подобі привида. Вибір завжди є. А він все одно невдоволений.

І як раз сесія в нашій Академії Магії, Шкарпетко - та Віршеплетіння. Її офіційна назва - Трояндова Академія.

А раз сесія, то викладачі лютують.

Тому адепти  й адептки від жаху не виходять із замкової бібліотеки. 

Може намагаються вивчити те, що не встигли, бо Фон-Привид - то найжахливіший екзаменатор у всіх відомих науці світах. А  може просто ховаються. Тому, що Фон в замкову бібліотеку  принципово не ходить ні у вовчій подобі, ні у вигляди привида.

Ну як принципово. Просто там половина книг магічні. А отримати ще одну іпостась, від якої не можна буде позбавитись на повний Місяць або на якусь атмосферну аномалію, він не бажає.

Бо свою подобу привида він колись одержав,  забігши у вигляді вовка в зруйновану каплицю і необережно поклавши під голову рукопис пророцтва, що там валявся на підлозі разом з іншим священними текстами. Просто розбійники, які недавно пограбували каплицю, скинули  рукописи на підлогу, перед тим зірвавши з книг золоті й срібні обкладинки. Відтоді фон любить бібліотеки, але ніколи там не спить і стережеться їхньої магії. 

Так що тепер бібліотека і  професор віршеплетіння та викрадання Вольфрам фон Ешенбах  бачать одне одного тільки поки місяць не стане наближатися до останньої чверті.

Зате адептки  в ті дні, коли на небі молодик, ходять до книгозбірні не для того, щоб вчитися,  писати реферати та курсові роботи. А для того,  щоб затулившись фоліантами й нехтуючи тим, що скоро окосіють від постійного скошування очей, підглядати за одним з перших красенів Академії.

І потім тремтять, бо підглядали замість вчитися, А Фону залік здати, нічого не вивчивши абсолютно неможливо.

Вони б і за Ректором підглядали, та він бібліотеку не жалує.

Він в основному зайнятий муштрою, тому дівчата  у нас і на бойовий факультет вступають охоче.

Але Змій мало кого з них туди приймає.

І взагалі вважає, що дівчина-викрадач з бойовою підготовкою може бути дуже небезпечна для суспільства, якщо не матиме твердої моралі.

А яка мораль у тих, хто переслідує ректорів навіть у спальні та під час водних процедур, викрадаючи рушники й гелі для гоління, щоб використати їх у своїх приворотних ритуалах?

Я от теж не перспективна для бойового факультету. Але по дружбі й тому, що не переслідую цього красунчика і не маю щодо нього нескромних намірів,  він мене все ще не кинув напризволяще, і так само змушує до нудних і важких вправ, як і до коронації.

Але я не можу не коритися. Бо хто він, а хто я?

Я - проста імператриця-викладачка шкарпеткоплетіння, а він цілий ректор. 

І Фон вважає що фізичні вправи на свіжому повітрі мені не завадять. Бо від постійного затикання дірок в бюджеті Імперії  та перемовин з парламентом, хитрих підкилимних баталій з Сюзереном півночі, який тепер прем’єр у парламенті, навіть троянди на моєму живому вінці можуть зів'янути. 

Ну це Фон так каже, бо він натура поетична. А насправді не зів’януть вони від того, що я стомлююся й мені ніколи навіть записати ці події.

Цей вінок живе своїм життям, він буде квітнути, поки я роблю все більш-менш правильно для нашої Імперії. І поки що квіти на ньому  не в’януть, а моє чоло не дуже подряпане шипами.

І ми зробили не так вже й мало за досить короткий час.

У нас тепер є Академія,  Парламент з Верхньою і Нижньою палатами (Фона про ці назви часто шуткує, але я тут не повторюватиму його фантазій, бо це неповага до Парламенту). А ще  ми друкуємо гроші й у нас тепер  є пошта. Її розносять стражі з гострими крилами. Тому вона дуже швидка й надійна.

Магії в цьому світі залишилося дуже мало. І вона перерозподілилася таким чином, що  обдаровані діти можуть народитися не тільки первістками й не тільки у багатих і знатних. А в будь-якій сім’ї  й навіть без сім’ї. 

Тому наша Академія навчає здібних студентів безплатно, ще й дає стипендію за гарні успіхи. Але за умови, що випускники потім підуть на службу імперії.

Ми просто зараз не можемо собі дозволити, щоб хтось заради власного задоволення або знічев’я використовував сиру магію.

Відтоді, як відбув Темний Володар і забрав з собою  Магічний Меч, магія стала потроху повертатися в цей світ. Але тільки в нашу імперію, яка обмежена дорогою між світами.

Нам заздрять. Намагаються завоювати. І звісно нічого у них не виходить і не вийде.  

Старий маг, хранитель світової магії, каже, що пройде не менше тисячі років, поки вона дійде до минулого рівня.

А поки що ми розвиваємо ремесла, мореплавство й торгівлю.

І знаєте, багато магічно обдарованих молодих людей хочуть бути моряками,  купцями й майстрами різних гільдій. А на побутову магію постійний недобір. І професорка Золота принцеса цим дуже невдоволена.

А що робити - молодь вважає, що це перспективно, а магія - то минуле. І нащо їм важко і довго вчитися, коли можна просто втекти з дому на торговому кораблі й повернутися багатим і знаменитим?

Менестрелі тепер співають не про війни магів, а про походи за три моря і полум’яні алмази в глибоких печерах, що їх добувають з допомогою вміння торгувати  винахідливі купці.

Але ми ж знаємо, що магія повертається. І якщо її не контролювати й не дивитися, хто нею користується, то буде багато неприємностей.

А так у нас всі сильні маги й навчені, й на службі.

Ви може хочете знати не про те, а про те, як Фон повернув собі людську подобу?

На весіллі повернув. Під час завершення парності. Ну знаєте, під отой ритуал “Не обіцяй, але поклянися, не довіряй, але вір…”

Він знав, що так буде. Але хотів впевнитися, що я любитиму його і в подобі Привида. І згоджуся вийти заміж за перевертня з трьома іпостасями.

Ну  а тепер він красень-мужчина, постійно оточений магічно обдарованими студентками.