Що цікавить всіх закоханих дівчат?

Змій звісно морально підтримав агентку,  глянувши їй у вічі й приклавши праву руку до серця, а потім схиливши голову. Я зрозуміла, що на більше сил у лицаря зараз немає. 

І що вести бесіду доведеться в основному мені.

А я подивилася в золоті очі принцеси і подумала, що вона золота саме через їх колір, а не через характер. І схвально кивнула їй,  приклавши палець до уст і показавши очима на Лахудру.

Принцеса тонко посміхнулася, немов зрозуміла натяк - при цій нишпорці краще не виказувати справжніх почуттів.

- Ваші сіятельства. - почала я змовницьки. - Те про що ми говоритимемо, не повинно вийти далі цих стін. І якщо ви вважаєте, що стіни тут мають вуха, ми можемо вийти в сад. Мова про викладання в Академії, це праця на користь імперії, а не когось одного особисто. І згода може бути виключно добровільною. Вам  не треба звертати уваги на те, що імператор закликає вас до праці. Він багато кого закликає. Але у нас буде суворий відбір. 

На слові “відбір” обох принцес пересмикнуло.

- Наш відбір  не має нічого спільного з відбором, який відбувається зараз.- суворо сказала я. - Але спільне є. Далеко не всі його пройдуть. Тож не треба зарані оповіщати увесь замок  про участь, згоду або незгоду. Бо потім може невдобно вийти, якщо відбір не вдасться пройти.

Лахудра похнюпилася. Мені навіть жаль її стало. Всі життя у неї - випробування й намагання довести, що вона не третій сорт. Але я використаю це, хоч так робити не дуже шляхетно. І впевненість Золотої в тому, що це легко, теж використаю. 

- Принцеси - звернулася я до обох і побачила,  як златоока аж скинулася. Ну так. Технічно принцеса тут лише вона.  І я плюхнула бензинчику в полум’я її гніву.

- Не знаю, чи сказав про це мій паладин, але вас тут  двоє зі схожою магією, а місце поки що одне. Довірити здібних молодих людей можна тільки найкращим викладачкам.

І тому хотілося б побачити ваші вміння, та порівняти їх.

- Мої вміння хтось піддає сумніву? - розлютилася Золота.

- Я готова показати все, що вмію. А вмію я багато чого!  - відрапортувала Жаба.

- Самі розумієте, ясновельможні кандидатки, це перша академія в цьому світі. Ми не можемо довірити викладання не кращим з кращих. Не хочу говорити банальностей - влада міняється, а наука вічна. не треба думати про те, хто вас запросив. А тільки про те, як показати свій рівень.

Принцеси скоса подивилися одна на одну. Вони явно ніколи не були подругами. Тож і тепер не було сенсу для того, щоб поступатися репутацією на користь візаві.

- Те, що мені довелося чути про вашу магію, ваші сіятельства, говорить про те, що вона підходить до найважливішого для життя імперії факультету - побутової магії. З деякими частинами бойової, тобто диверсійної. - запевнила я їх авторитетно, хоч мої знання базувалися тільки на прочитаному ще дома фентезі. Але вони мене слухали дуже уважно. І я продовжила.

- Знаю, що то родові таємниці,  і не всім можна бачити техніку процесу. Тож  попрошу вас якщо не показати,  то хоча б розказати, як ви бачите, наприклад, організацію свята й частування для гостей на вашому власному весіллі.

Обидві принцеси підтиснули губи.

- Розумію вас, принцеси. Це просто уявна вправа. У мене теж з весіллям не дуже склалося, як ви знаєте. Але якщо помріяти?

Обидві дівчини замислилися. В зелених і золотистих очах одночасно з'явився мрійливий і трохи затуманений вираз.

- От якби у нас все було гарно і правильно, як би вигляд все мало на тому весіллі? - тоном змії-спокусниці прошепотіла я. - Який би був наречений, як би були б ми з ним одягнуті, чим би пригощали гостей, чим би дивували їх, щоб запам’ятали на все життя це видовище?

У відповідь на це садистське запитання в обох принцес затремтіли губи.

- Не треба засмучуватися. - почала я. - І на нашій вулиці ще перевернеться карета з весільними сукнями йобручками, дівчата, а ми виберемо собі серед них найкращі!  У мене в маркізаті кажуть, що думка матеріальна. І треба постійно уявляти правильні речі, щоб вони збулися. Це теж своєрідна магія.

Дівчата невпевнено кивнули, осмислюючи цей підхід.

- Хочете, я почну з себе, просто, щоб ви могли придумати для себе найкраще, поки я розповідаю?

Принцеси одночасно  кивнули і подивилися уже очікувально і зацікавлено. Вони явно не чекали від мене нічого путнього. Ну що може вигадати ця замарашка-маркіза, що не здогадалася навіть лице набілити, і ходить засмаглою, наче якась селянка?

Це був правильний настрій. Зараз вони мене натовчуть носом в мою неелегантну вигадку, і може при цьому проговоряться про щось важливе.

- Отже, спочатку як я уявляю себе.

Дві пари очей подивилися іронічно. А Змій страдницьки прикрив свої очі рукою.

- Я така вся в білому, на голові ніжний вінок з квітів яблуні, з нього спускається фата. - заторохтіла я. -  це така вуаль, дівчата. Вона - символ невинності. Моя сукня дуже закрита,  бо  наречена повинна бути цнотливо і не давати роздивитися себе гостям. На руках у мене мереживні рукавички, на ногах - високі чобітки, теж білі. ммм, еее .. ну... лице, мабуть, теж біле, по столичній моді. На весіллі ж можна й потерпіти. І от я така вся біла, немов хмаринка або привид старого замку, підпливаю до вівтаря. А там на мене уже чекає мій мужній Сюзерен. Він у парадному лицарському обладунку, цирульник підрівняв йому зачіску під горщик. І...еее.  от...Сюзерен бере мене за руку і веде до вівтаря.

Принцеси слухали, але без захвату. Мабуть, все біле і закрите - не ідеал тутешніх наречених.Тим краще.

- Жрець читає мантри зі священної сутри,  куриться фіміам, ми обмінюємося вінчальними обручками,  гості витирають сльози радості за наше щастя. Але не всі. Деякі дами витирають сльози заздрості. - тараторила я, щоб скоріше закінчити, але не пропустити ні однієї больової точки в душах принцес. - Бо мій наречений красень і доблесний лицар. Не одна з тих дам мріяла стати його дружиною. А цей мужчина з орлиним взором і лицем, яке можна вибивати на медалях, таке воно правильне й мужнє, вибрав мене, скромну дівчину з невеличкого маркізату. Його стрункі ноги обтягнуті білими лосинами, у нього широкі плечі й тонка талія, ах, він просто ідеал чоловічої краси. І от ми тепер житимемо з ним довго і щасливо і помремо в один день.