Стратеги, бюрократи й істерички.

Я прокинулась від того, що Змій стояв під дверима і радив через них привидові не літака викрасти, а кілька нічних хортів.

Бо він вчора залишився на бенкеті після того, як дами і навіть Темний пішли до себе. І під міцні напої й гучну музику вияснив у присутніх мисливців,  на кого насправді ці залізні тварюки полюють.

І все підтвердилося -  їх якраз за Темним і послали колись з якогось техногенного світу. Бо він там теж усіх допік. Хорти  вже явно не ті, що були раніше. За віки стали частіше помилятися. І Темним не впораються, якщо не беруться всі в одному місці, щоб його прикінчити. 

-.Але ж він не просто так оселився на верхотурі, де вони його не дістануть. приєдналася я до діалогу через двері, думаючи при цьому, що ця бесіда може бути  з тих, за які тягнуть на дибу і в темницю. Але на нас ніхто не звертав уваги і взагалі на галереї стояв незвичний шум.

- То ти, Змію в цілометалевій оболонці, і ще деякі лицарі - перекрикував дівочий лемент привид.- А присутні тут ці крикливі  дами зовсім не захищені. І чи постраждає Темний,  чи ні, а всі інші від тих бойових машин застарілої конструкції постраждають. Бо у тих гончаків чи хортів  приціл збився. Вони кидаються на все людиноподібне.

- Я б і сам із задоволенням накинувся на цих людиноподібних істеричок! - прогримів Змій, що взагалі до жіноцтва ставився упереджено, а до жіноцтва у такій кількості - навіть трохи панічно. - Бо верещать уже годину. Тільки Ружена може спати в такому шумі.

Вони завжди мене так будять на зарядку - несуть якусь ахінею, щоб я розсердилася і прокинулася.

Я й прокинулася,  й сказала спросоння якусь дурницю щодо того, що мене ще жодний собака не те, що не вкусив, а навіть не загарчав. І що можна ж подружитися. Або схеми перепаяти на крайняк.

- Привид з лицарем дивилися на сонну мене, як на говорящу собачку.

Вони одночасно поаплодували., але не завели нову суперечку. І довелося мені з ними йти на алею й знову робити якісь рухи руками й ногами на холодному осінньому вітрі. На цей раз за альтанкою, що ві цього вітру могла розвалитися і накрити мене купою трухлявих дощок і засохлих ліан.

Фон в образі Вовка безтурботно ганявся за власним хвостом, а мені безжальний Змій загадав робити планку і рахував секунди дуже повільно.

Врешті це безглуздя закінчилося, і я востаннє звірила наші думки.

Так мені обіцяти Темному  літачок, фоне, чи ідемо  в отказ і ви гниєте в темниці, а я  - не знаю, що роблю. Темний про мою долю в разі відмови  нічого не казав.

- Він подумав Ружо. А я почув І навіть якби я був дуже принциповий, а я не такий, і то б згодився дати йому літака й сам віддатися, аби лише він тебе не чіпав.

- Ви робите стратегічну помилку, а отримуєте виграш у тактиці. - мудро промовив наш власний капітан очевидність.

- Скажи мені, Змію, тільки чесно. Наша стратегія в тому, щоб знайти або дочекатися Принца, або в тому, щоб довгоносики вдавилися, тобто темний захлинувся вашою з фоном кров’ю?

Знову цей сміх, я ж маю про нього щось пам’ятати! А Змій думає,  що це я сміюся.

- Ружено, я не знаю, як людина, яка виграла у мене перше місце на олімпіаді з математики, може таке питати. Наша стратегія - виконати пророцтво. А з Принцом чи без, не дуже важливо. Це питання тактики.

Сміху тепер не чути, але він точно був і про це треба постійно згадувати. 

Фон подивився на мене.

- Ти теж чула?

- І я, і Змій. Ти ж правда чув сміх, Змію?

- Мені не до сміху, Ружо. У військовій справі так не роблять - не радяться  по сто разів і не кладуть з прибором на  стратегію.  Якщо ти командуєш,  то порадилася й командуй давай. А не перекладай відповідальність на виконавців. Якщо ти виграєш у часі, то програєш у позиції. Бо шантажисти ніколи не задовольняються першим внеском. Але якщо встигнути за час, що пройде до нової вимоги, то все має сенс. Ти, наприклад уже знаєш,  як шукатимеш Принца?

- Через його пару. Ми з Лахудрою підемо до Золотої принцеси. А ти як довірена особа Лахудри попросиш її посприяти. Принцеса принцесі ока не виклює.

- Ага, нащо їй ваші очі. - сарказм зі Змія лився водоспадом. - Вона тучже доложить Темному, щоб скасував пониження у званні.

- Не доложить. Я постараюся, щоб він сам їй це доручив. А як не доручив. зроблю так, щоб їй не захотілося доповідати. І взагалі, як помріяти - Темний літатиме над хмарами. І може навернеться з літака або разом з літаком. І його роздеруть гончаки з хортами, як вертатиметься у замок. Бо розбитися він точно не розіб’ється.  Його здолає тільки  Меч Справедливості з крові останнього дракона. - сказала я. 

Це я пам’ятала з свого рукопису. А що то за сміх - не пам’ятала. Але знала, що то важливо згадати.

Тому перестала  радитися, прийняла остаточне рішення й пішла до Темного. 

Щоб тактично або тактовно  сказати - його взяла, залякав він мене, і я уже повідомила спеціально навченим людям, щоб слали  коштом мого маркізату останнього залізного птаха, що зберігався для найдорожчих замовників. І нехай готує гніздо для залізного птаха, тобто ангар і злітну смугу.

А Змій пішов до Лахудри просити, щоб вона попросила аудієнцію для мене у Золотої принцеси. Або хоча б привела до неї самого Змія, що він попросив.

І звісно він досяг успіху. А я не так щоб досягла. Спочатку.

Лахудра не просто пообіцяла. Сповнена вдячності за захист від насмішок і повернення свого безцінного гардероба,  вона не гаючи часу  одвела Змія до  покоїв Золотої принцеси, де невеличке коло довірених старих фрейлін покірно вислуховувало розпорядження її сіятельства, знаючи, що виконати жодного з них не зможе, поки замок перенаселений. 

Вірні фрейліни завчено нахиляючи голови,  коли принцеса, роздратована тіснотою і безладом, обіцяла всіх перетворити на бридких жаб. Вона нітрохи не переймалася тим, що колишня Принцеса-Жабка і якийсь лицар терпляче дожидаються аудієнції і все чують.

Тепер Лахудрі не соромно було ходити по замку і навіть заходити у покої Принцеси.На ній були коштовні сукні, її лице було вправно набілене. Й тільки незвичний відтінок волосся та завеликі для людини зелені очі дозволили Змієві  впізнати розжалувану агентку серед сотні наречених. У неї тепер навіть хода і постава змінилися. Вона більше не  метушилася, а велично виступала павою, неначе їй належав і цей замок, і весь білий світ.