Етикет тут дивний

- Що? - моєму здивуванню не було меж. - Яку ще цноту мають перевіряти  й до чого тут старенький маг! Подивись на нього. У його віці треба про душу думати, а не про чужу цноту.

- Ну як до чого - перша ніч з Темним Володарем, все таке. Думаєш то мед - запліднювати стада наречених, покращувати породу?  Ніхто не буде витрачати цінний генетичний матеріал на  тих, хто може уже вагітний. Не всі шлюби бувають по любові або домовленості, мила. Деякі й по зальоту. - поважно пояснив мені фон.

Ото знавець. Стада наречених. Мачизм так і пре.

Маг тимчасом щось викреслив у  шматку пергаменту, який приніс із собою. І перепитав  високим старечим голосом: маркіза де Турн унд Таксис? Наречена Сюзерена північних земель, правильно записано? Ви, будь ласка, мене поправте, якщо запис неточний. Поки всі канцелярії пройде, можуть так викривити ім’я… Не ображайтесь, чарівна маркіза. Це не зо зла... не ми такі, життя, таке.

- Я зовсім не ображаюся. Помилок немає (а звідки я знаю, я ж не бачила, як воно пишеться!)

Маг тримав у руці якийсь мутнуватий кристал.  Який, не питаючи мого дозволу, поклав мені на лоба, а потім поводив ним біля мого тіла. 

Добре, що не так нахабно, як ті стражі.

Але відчуття було таке ж противне.

Кристал у міру маніпуляцій древнього мага світлішав, поки не став прозорим.

Маг уважно там щось розглядав, моргаючи напівсліпими очима.

Ото мені перевірка!  Що він може бачити, як йому треба самому зір перевірити? Й носити окуляри, а не вдавати зіркого сокола. А не брати на себе відповідальність за с контроль цноти наречених. Він хоч здогадується, чого може коштувати його помилка для когось з дівчат?

Поки я закипала від обурення, маг вдоволено кивнув, показав рукою вперед, цим ввічливим жестом запрошуючи йти перед ним. 

Ми й пішли, а попереду човгав підборами високих чобіт якийсь недогодований слуга в чорній лівреї. Він показував нам дорогу до моїх покоїв. Нас з Вовком поселили в дальньому крилі, бо ми, виявляється, були останні з запрошених.

Запрошених, ха. Тепер це так називається.

Але я поскаржилася на запах псини,  й дуже невдоволеного Вовка приєднали до Змія.

- Я бачу крізь стіни, Ружо. - проскреготав він. - ти так і знай!

- Ти й ходиш крізь них, тож не ний. Заходь, як захочеш побачитись. Тільки дай хоч трохи  відпочити від голосу в голові, милий. Бо там. звідки я родом, голоси в голові лікують спеціально навчені люди в клініках.

От так і сталося, що Змія і вовка, якого я представила як домашнього улюбленця, поселили  разом.

А мені дісталися розкішні апартаменти з вузьким високим вікном з видом на парк, височенною стелею із закопченими балками і - не повірите - слідами гігантських кігтів на них і достатньо великі, щоб помістилося вузьке ліжко, вішало для одягу і вузенький прохід від дверей до вікна.

Бо Наречені - так називали прибулих на першу шлюбну ніч, мають бути в кімнаті самі. Бо мало що від них буде треба володарю. Він теж може не  любить запах псини.

Худющий слуга підтвердив, що Темний не любить запахів. Будь-яких. 

І взагалі любов - то не зовсім про Володаря. У нього багато чеснот - він наймогутніший, найбагатший і найкрасивіший у світі й околицях. 

А любов він залишив для підданих всю, самому вже нічого не дісталося.

Ти диви, який естет. Та у нас із ним смаки сходяться.

Фон загарчав, коли почув мої думки. І повідомив, що для нього і справді ходити крізь стіни - то як крізь воду.

І що він буде мене охороняти від хтивих зазіхань того Темного.

Хтивих, ха!

Та судячи з кількості наречених, той темний - просто каторжник на галерах.

І ще одне розчарування - помитися тут теж було проблематично.

Ні, мені принесли глибоку миску з водою, де плавали - не повірите - пелюстки шипшини, чомусь чорні. 

Але помилися там міг би тільки голуб, і то не дуже великий. Прийшлося діставати через Фона полотнинку, мочити її у воді й обтиратися.

Так собі заміна купанню, скажу я вам.

Тут у мої думки вліз фон. І нітрохи не червоніючи розповів, що коли все це неподобство закінчиться, він натирить мені ванн у кожну кімнату. І навіть безсоромно пообіцяв показати, що можна зробити у ванні нам вдвох, як під'єднати фантазію.

Гм. Він що, серйозно? Нічосі у нього фантазії в голові. А хто буде думати про повалення режиму Темного Тирана, я, чи що? Так воно мені й задарма не треба.

До речі - а він може мені вкрасти хоч одну ванну, тільки з водою і прямо зараз? Або хоч таку бочку, як у тій таверні, що згоріла. І щоб вода була не дуже холодна?

- А куди ми її потім дінемо, Ружено?  Не створюй проблем і часових парадоксів. Потерпи.

От же ж свиня, як красти ложечки, так він тут як тут, а як мені ванну, поки ніхто не бачить, так зась.

Як його любити такого? 

- Ти мені руки викручуєш, Ружено.  Я тебе люблю. Безтямно. А ти мене через якусь ванну ладна розлюбити. Як можна бути такою жорстокою? От тобі ванна. А за наслідки я не відповідаю.

Це зовсім інша справа! Я його знову люблю.

Швидко помившись і витершись не дуже свіжою завісою з вікна, сказала, що можна забирати це корито.Я уже помилася.

-Знаю, я ж підглядав - сказав Привид без тіні каяття в голосі.

- А в чому мені каятися? Я знав, що ти красива, але навіть не здогадувався, що настільки. - улесливо додав цей негідник.

От гад. Хоча десь на краєчку свідомості мені будо приємно почути це. Ну що я аж настільки красива...

Корито зникло.

І вчасно. Бо у двері постукали й запросили на обід. Домашнього улюбленця, тобто вовка, з собою брати не радили - там у бенкетному залі територія мисливських собак Володаря. 

Може статися дипломатичний конфлікт, якщо вовк  пошкодить цінного хорта або гончака.

- Так що, йому голодувати? Він тоді з’їсть не якусь шавку, а когось більш цінного.

Слуга замахав руками, наче млин крилами.