Нагодувати трьома рибами

Мені стало трохи соромно за наслідки нашої бесіди зі стражниками. І я висловила припущення, що страховка відшкодує витрати від пожежі,

Хазяїн прибадьорився й спитав у мене, як знайти ту страховку й чи дорого вона бере, щоб допомогти з відшкодуванням.

Я  коротко по пам’яті роз’яснила йому вартість і основні принципи страхування майна.

Цей тільки що вбитий горем чолов’яга в засмальцьованому  фартуху притиснув мене до серця, розцілував в обидві щоки й гаряче запевнив, що й онуки його молитимуть богів за моє здоров’я й благополуччя,  вдячні за такий чудовий винахід. 

А він особисто молить небеса уже зараз дарувати мені всячеського щастя, здоровля й благополушного завершення місії, в чому б вона не полягала.  

Тому що страховка, а слідом за нею пожежа і чесно розділений навпіл зі страхувальником дохід - то значно вигідніше, ніж скніти  у цій харчевні, що остогидла йому ще сто років тому. До того ж не треба чемно дивитися на усяке бидло й догоджати витребенькам п’яної голоти.

А ложечки він  нам дарує на обзаведення, бажає діточок побільше і того, що їдять ложками.

Він ще подарував би нам покоївку Лахудру, та вона кудись поділася. Дівчина вона вредна й ледаща, зате письменна. І тепер от без роботи. Мабуть, згоріла сердешна, туди їй і дорога.

Лахудра- Найтемнішому Володареві світу й околиць.

Донесення на дубовій корі.

Мій Темний Володарю! 

Доводжу до вашого відома, що підозріла трійця веде підбурювальні розмови з населенням.

Вона, та дівиця у подраному чоловічому одязі, ви б тільки бачили, яка то срамота, так от - вона  сказала, що  не можна смикати за нитку, якщо не збираєшся розмотати клубка до кінця. На останньому занятті по плетенню от прямо так і сказала! Назвала його майстер-класом. Ніби це нова гільдія і вона майстер, яка зухвалість.

Заняття проходило біля згарища. Що сталося через них! Попри те, що ваша покірна слуга викликала стражників, щоби запобігти неподобству, все закінчилося трагічно. Той красень - дракон несе персональну відповідальність за знищення нашого спостережного пункту, мій Володарю.

І навіть після пожежі постояльці не зразу розійшлися.Вони вчилися закінчувати вив’язування шкарпетки вже третім способом.

І тут ця нитка й клубок. Мені не здалося!  Вони всі ворушили губами - повторювали, щоб запам’ятати. 

В кінці дракон повторив і роз’яснив, що це універсальне правило - якщо взявся за щось, то доведи справу до кінця, бо не буде тобі ні користі, ні спокою, як кинеш посеред дороги.

Вони всі разом вклонилися, дякуючи цим зайдам за науку, знялися з місця й пішли проводжати їх по дорозі між світами,  потім повернулися уже без тих трьох. 

А підозрілої трійці уже  не було видно на дорозі. Явно перемістилися кудись далеко.

Ваша покірна слуга підібрала вугілля на згарищі, знайшла кілька шматків кори і пише вам це донесення.

Після чого відправлюся по їх слідах.

Ваша завжди покірна слуга, вірна до скону Лахудра, і все таке.

Ми знову йшли знайомою дорогою, але пейзаж навколо неї був уже інший.

Дорога ніби по лінійці прорізала скелі над холодним бурхливим морем, а може й океаном.  

Привид сказав, що це недосліджений ним відтинок шляху. Руки не доходять, бо красти тут нічого, розумних істот майже не зустрінеш, а з нерозумних каменів і води що взяти?

Я згадала, про що хотіла сказати, а він здогадався, що я згадала. Або знову вкрав краєчок думки. Мабуть, постійно практикується в майстерності викрадання. А красти тут нічого, крім думок. Він не міг навіть здогадатися, що тут можна поцупити.

А ще вважається видатним викрадачем сучасності.

Фон Ешенбах зараз же замахав руками, протестуючи. Точно читав думки! От паразит, а ще клявся в коханні й повазі до особистого!

Тепер мій Привид  з надією дивився на Змія, але той лише стенув плечима.

Мені стенути було важко, бо до плечей був прилаштований важелезний Меч Справедливості, чи як його там. 

Причому прикрутили його до мене не  вздовж, бо був практично з мій зріст довжиною. А горизонтально. І тому меч займав мало не всю ширину дороги.

Добре, що руху тут не було. А то мене б точно оштрафували місцеві стражі за перешкоди, що меч створював би  дорожньому рухові.

- Змію, - попросила я моральної підтримки. - Ти не пересмикуй плечима, ти краще скажи мені, як так можна - красти все, що не приколочено у кого попало, ще й цим пишатися.

- Тут я тебе не підтримаю, Ружено, і не сподівайся. Ми, Змії, дракони по-вашому, теж завжди так робимо. Де крадемо, якщо ніхто не бачить, а де й відбираємо. Нам теж треба скарбниця, інакше ні одна гарна дівка на нас і не гляне. А не те, що справжня красуня-принцеса. Ти б бачила батькову скарбницю, і що він туди натягав для матері.

- Я забув, Змію, ти казав, де вона? - невинно поцікавився привид.

- Нічого я такого не казав! - огризнувся змій.- І ти краще не намагайся вкрасти маршрут з моєї голови. Батько її мені подарував, бо у нього уже інша скарбниця є. Ти взагалі знаєш, що змії роблять з викрадачами скарбів? Той вампір би сам здох від заздрості, якби знав, що таке можна було зробити з тими, хто тягне ручиська до чужого добра. Отак!

- Ой-ой, дуже треба. - сказав привид зовсім-зовсім не розчаровано.

Повисло напружене мовчання.

А потім вони почали вихвалятися. 

Змій розводився про різні види холодної зброї. Бо, мовляв,  не від усього у цьому світі  можна відбитися відмичками й спритністю рук.

- Ну ти, Привид нещасний! Не бував ти в ельфійській країні Мірініелії! Не зрів ти красот дивовижної держави Міралорії, що лежить на березі прекраснішої з водойм - Синього моря. І не побачиш вже, бо я особисто пройшов там вогнем і мечем. Нема на що там уже дивитися. Та й в Сянті певно ти ...

- Там я був раніше тебе, Змійониш нещасний. І це майже те саме, що твої вогонь і меч.Тепер там теж ловити нічого.