ГЛАВА 40

– Ми тут, – виходить вона з дитячої. Видно, що також плакала.

– Вас можна вітати? – обережно питаю.

Сім пар очей в очікуванні дивляться на подругу.

– Так! – радісно верещить вона, і ми з нею обіймаємось.

– Потім розповіси, що там у нього сталося, – шепочу їх на вушко.

– Ти також, – сміється Кітті.

– Так, дівчата, я за вас рада, але досить обіймів. У нас залишилось занадто мало часу до Нового року! Всі ворушіться-ворушіться, – хлопає в долоні мама, кваплячи нас.

Наступні пів години проходять у суцільній веремії й безпорядку, яким керує мама.

Навіть Дем’яна напрягли, він разом з братам переносить стіл, потім допомагає розставити гаряче, поки Кітті з Михасем викладають закуски.

Мені спочатку ніяково перед Дем’яном, тут тобі не сервіс-люкс, а самообслуговування. Але він досить легко вливається у наш сімейний гармидер.

Тільки бабуся сидить і з щасливою усмішкою спостерігає за нашою метушнею.

І ось, перевдягнувшись, всі розсідаються за стіл.

Ми з Кітті ще вдома вирішили надати нашим вчорашнім вбранням сатисфакції. Тому я вдягнула бордове плаття з корпоративу.

– Я б хотів сказати тост, якщо ніхто не проти, – підіймається Дем’ян.

– Так-так, звичайно, – відгукується мама.

Всі піднімають свої келихи і з цікавістю дивляться на нього.

– Підозрюю, тут всі вже знають, як Орися намагалась мене приворожити, – усміхається мій красень, змушуючи почервоніти ще більше. – За цей, найкращий у моєму житті, місяць я встиг достатньо тебе вивчити, аби розуміти, що тебе буде хвилювати зараз найбільше.

Витріщаю на нього очі: він про що й до чого?

– Тому я знайшов ту ворожку, в якої ти брала любовне зілля, і попросив ще одне. Пані вочевидь, вже досвідчена і моєму проханню зовсім не здивувалась. Навпаки, дістала з-під столу ось цю милу скляночку, сказавши, що зілля вже налаштоване на мою кохану, – він дістає з кишені рожеву склянку, як була у мене! – І тепер, в присутності всіх твоїх рідних і близьких офіційно заявляю, Орисю Богданівно, що безмежно тебе кохаю. На підтвердження своїх слів, і для позбавлення тебе даремних сумнівів в моїх почуттях, я випиваю це до останньої краплини! А всіх присутність запрошую випити за нас з Орисею.

Всі радісно голосять і тягнуться чокатися одне з одним. А потім Дем’ян дійсно випиває зілля!

Він міцно цілує, наче закріпивши свою обіцянку кохати вічно.

– Я тебе теж кохаю, – тихо промовляю йому на вушко.

Його очі сяють, а на вустах з’являється щаслива усмішка. Та розгледіти її не вдається, бо він знов цілує мене, цього разу ніжно і палко.

– Та годі вам! За столом же сидимо, ще й при бабусі, – кепкує з нас Ярослав.

– Бабуся тут до чого? – питає мама.

– Раптом їй заздрісно? – сміється цей блазень.

– Ти тут бабці свої емоції не приписуй, бо я і через стіл до тебе дотягнусь, – погрожує ба.

– А антидот я вилив по дорозі сюди, – шепоче на вушко Дем’ян, коли ми, відчепившись одне від одного, сідаємо на свої місця.

Не описати словами, наскільки щасливою я себе почуваю в цей момент. Поруч із коханим чоловіком, своєю сім’єю, любою подругою, яка теж знову щаслива.

Про кращий Новий рік я не могла й мріяти.

Рівно о дванадцятій, після промови президента, під бій курантів Дем’ян цілує мене знову.

«Бажаю, щоб таких щасливих митей у нашому з ним житті було якомога більше».

Далі ми з галасом наперебій кидаємось до ялинки, аби розібрати подарунки. І я дуже хвилююсь, що чоловікам ми нічого не приготували, адже не очікували на їх появу. Хоч я й була цілковито певна, що після антидоту Дем’ян не захоче мене бачити, та все ж не втрималась і дещо йому приготувала. Але аж ніяк не сподівалася побачити його тут, у батьків!

Я тихенько відводжу Кітті в бік:

– А як бути з подарунками? – питаю в подруги.

– Бажано відкрити і сказати «Дякую», – іронізує подруга.

– Та ні! Подарунки Михасю з Дем’яном. Адже ми ж нічого не привезли!

– А-а. Та, ми, дівчата, завжди знайдемо як викрутитись, – весело підморгує подруга.

Я заливаюсь фарбою. Не вдома у батьків же!

– Рисю! Ти про що думаєш! – заливається сміхом від моєї реакції подруга. – Я про те, що завжди можна сказати наче подарунки залишились вдома. Вони точно не захочуть розвивати тему зруйнованих новорічних планів, натомість з радістю поцілують! І все, проблема вирішена.

Дем’ян із Михасем навпаки привезли подарунки для всіх.

Мамі дістається чарівний набір різних професійних кремів з діамантовим напиленням та сертифікат до СПА. Мій красень запам’ятав, як я розповідала, що мама про СПА мріяла дуже давно, та все ніяк не було нагоди виїхати з села для себе. Дем’ян ще й обіцяє зайнятись її підвезенням, в будь-який день, коли мама захоче.

Мені навіть здається, що тато трошки починає ревнувати. Але він отримує свій сертифікат до магазину сільськогосподарської техніки і одразу добрішає.

Братам дістались риболовні снасті для Артура, так, він той ще рибака. І річний абонемент в найелітніший спортзал міста для Яра. І коли Дем’ян тільки встиг?

Навіть Ірині якісь сережки перепали. Як вони дізналися, що вона теж буде тут? Переводжу погляд на ба. Та тримає якийсь пакунок у руці, але не відкриває, а тихенько відносить до своєї кімнати.

– А це найгарнішій дівчині у цілому світі, – Дем’ян протягує пакунок мені.

В ньому розкішний браслет під кольє!

– Дем’яне, – ніяковію ще більше. Адже я йому геть нічого з собою не привезла!

– Не подобається? – схвильоване питає чоловік.

– Ні, зовсім навпаки, але...

– В такому разі, ніяких але, – і він допомагає мені вдягнути подарунок.

– Дякую, – шепочу і міцно обіймаю чоловіка.

– Це найкращий Новий рік у моєму житті, – зізнається Дем’ян.

– Навіть не дивлячись на те, що довелось тягати стіл і виносити страви? А ще слухати сімейні суперечки? – висловлюю те, що найбільше хвилює.