ГЛАВА 24

– В кінці місяця відбудеться урочистий захід, щось на кшталт благодійного прийому перед Новим роком. І я б дуже хотів, аби ти пішла зі мною. Що скажеш? – простягає конвертик і з надією дивиться на мене.

Ого. Ого! Вау! Що ще сказати? Хто б не мріяв опинитися на розкішному прийомі, ще й поряд з таким чоловіком? Але...

– Там же будуть якісь круті шишки бізнесу? – цікавлюсь.

– Ну, можна й так сказати.

– І ти хочеш піти до них зі мною? – перепитую.

– Звичайно. Чому б мені не хотіти? – нахмурює брови Дем’ян.

Тому що це я – пухкенька незграба з села! А там будуть стрункі моделі з тонною пластичних операцій на обличчі. Та не казати ж це чоловікові.

– Ти точно-точно цього хочеш?

– Точно-преточно, – киває мій красень.

– Навіть якщо я розіллю на когось келих червоного? 

– Головне, щоб не на мене, – жартує Дем’ян. – А хтось інший хай буде уважнішим. То що скажеш?

Роблю драматичну паузу.

– Ну звісно ж я згодна! – не можу втримати емоцій, і Дем’ян нарешті радісно усміхається. Він справді думав, що дівчина може від такого відмовитися? Та це ж... це ж...

Кидаюся йому на шию, і він...

Він міцно стискає мене і дарує найсолодший поцілунок у моєму житті.

Насилу відриваємось одне від одного. Ще трошки затуманеним поглядом помічаю у вікні Анжелу, яка кудись торопиться і з огидою дивиться в мій бік. Але сил прибрати з обличчя щасливу усмішку немає. Втім, бажання теж.

– Чудово, тоді це твоє, – простягає Дем’ян конвертик.

Розглядаю його. Навіть воскова печатка стоїть. Біла. Пробую віддерти нігтями, та не виходить.

До нас повертається офіціант із замовленням і Дем’ян повертається на своє місце. Тому вирішую відкласти конвертик на пізніше.

Приємна перерва на обід виходить: зі смачним тортиком і неймовірним красенем навпроти.

Коротко переповідаю Дем’янові події після його уходу з офісу.

– От бачиш, з усім розібрались. Якщо будуть ще проблеми, звертайся, швидко їх вирішу, – підморгує мій особистий герой.

– А скажи, що було в тому самому пункті контракту? Шеф аж зблід весь.

– Конфіденційна інформація. Але тобі, по секрету, скажу, – він нахиляється ближче, манячи пальчиком повторити його рух. – Гадки не маю. Сказав навмання.

– Серйозно? – витріщаю на нього очі. Таке могло спрацювати тільки у Дем’яна, з тією впевненістю, якою він казав. Навіть знаючи контракт, можна було б додумати все найстрашніше.

– Ага. Але в цілому, весь його сенс у тому, що як партнер я маю можливість скликати раду, де буде вирішуватись доля поточного керівника компанії, – повертаєтсья він у зручну позу.

– Це дуже дивно. Ти ж просто партнер. Яке ти маєш відношення до того, як працює фірма?

– Ну не просто партнер. Але, якщо коротко, то наші фірми взаємопов’язані, ваша навіть трошки більш залежна від моєї. Тому якщо я буду незадоволений роботою твого керівника, можу висунути свої вимоги та умови до зміни кандидата.

– О-о, – тільки й можу протягнути я, не до кінця усвідомлюючи, як воно все працює.

Напевно знаю одне: мій Дем’ян крутіший за Олексійчика. А отже, принаймні поки діє зілля, я можу боса не боятися! А це не може не радувати.

Більше до теми роботи ми не повертаємося. У нас є речі важливіші для обговорення, наприклад грядущий прийом! І за його обговоренням й пролітають наступні мабуть хвилин тридцять. Але ж хто рахує!

Вже стоячи в холі і прощаючись, Дем’ян приголомшує мене дрібнесеньким фактом, про який він забувся згадати одразу:

– Там буде моя сестра.

– А? – тільки й можу видати я.

– І я не дочекаюсь, щоб вас познайомити. Впевнений, ви потоваришуєте, – йому точно подобається ефект, який він справив на мене.

– Добре, що шопінг з Кітті перенісся на вихідні... – знов кажу невпопад. Та здається, Дем’ян вже звик.

– Ти головне прочитай умови щодо дрес-коду в запрошенні, – рекомендує.

– Ага, – приголомшлено киваю, дивлячись на конверт.

– Тоді я побіг. Здзвонимось ввечері, – цілує ще раз, наостанок, і йде до виходу.

А я, все ще загальмовано, повертаюсь до своєї роботи. Вона швидко відволікає від зайвих думок про сестру Дем’яна. Тому конверт відкриваю вже перед сном, разом з Кітті. Від її радісного вереску закладає вуха.

Друзі, щиро дякую за вашу активність! А також нагадую, що у мене стартувала нова книга «Ти – моя! Не обговорюється». Якщо ви раптом її пропустили, ласкаво прошу завітати! (І звичайно не забувайте за коментарі, зірочки і підписку на сторінку автора))