ГЛАВА 23

Моє серце завмирає на мить і одразу ж починає вигарцьовувати чечітку. Тремор вже підповзає до рук, коли згадую Дем’яна. Його впевнену ходу, гордий погляд. В голові лунає думка, що я не можу йому уступати, а навпаки маю відповідати його рівню.

Тим паче босові немає чим мені дорікнути. Тож я розправляю плечі і впевнено рушаю за босом.

Проходжу повз зміюк, які, притримуючи Анжелу, починають шкіритися. Йду прямо, намагаюсь їх ігнорувати.

«Тільки б не спіткнутися. Тільки б не спіткнутися», – все, про що я можу думати в цей момент.

Вся спина горить від їхніх злісних поглядів. Та от Олексій Дмитрович зачиняє за мною двері. Тепер спина, відрізана від решти офісу, крижаніє.

– Стосовно презентації, – жестом запрошує бос пройти далі.

Мерзотні щупальця страху підкрадаються до горла й міцно його стискають: зараз мене звільнять через те, що Дем’ян вчора ввечері тут був і бачив презентацію Точніше, він не бачив, але це вже навряд чи когось буде цікавити після сьогоднішнього шоу.

Сідаю в крісло для гостей. В ліфчику колються ті самі листи, через які все й було затіяне. Ох же ж як колються, але ж не починати мені там зараз чухатися!

Олексій Дмитрович стає поряд, спираючись на свій стіл. Невідривно дивиться на мене. Чи то придушити хоче, чи поцілувати. В останнє слабко віриться, тож мабуть все ж таки планує, де сховати моє тільце.

– Щось не так? – наважуюсь спитати першою.

Я сьогодні така смілива, як ніколи раніше в житті. Аж сама собі дивуюсь, хоча не можу сказати, що мені такий мій стан не подобається.

– З чим? – бос ніби прокидається від якихось своїх міркувань.

– Презентація, – киваю на папери в його руці.

– А, це, – він відкидає їх як непотріб собі на стіл, – все в порядку.

– Тоді навіщо ви мене покликали?

Шеф змірює мене поглядом, зупиняється на кофтині, яку подарував Дем’ян.

– Це все. Вільна.

Е? Які ці чоловіки дивні!

– Добре, – невпевнено підводжусь.

Шеф розсіяним поглядом слідкує за моїми рухами.

– Стій, – хапає за лікоть, щойно я рушаю до дверей.

Це змушує мене розвернутись до нього обличчям. Він робить крок до мене.

Відчуття напруги між нами зростає. В мене дійсно складається враження, ніби зараз поцілує! Чи все ж таки приб’є.

– Олексію... – намагаюсь привести його до тями, та чоловік мене перебиває.

– Благаю, тільки не кажи Дмитрович, ми ж домовлялись, – а погляд зазирає у саму душу. Що він намагається там віднайти? Папери в декольте?

– Олексію Дмитровичу! Ой... – чується позаду голос Анжели.

– Більше не приводь сюди чужинців, офіс лише для співробітників компанії, – вмить вдягає сувору маску бос і відпускає мою руку.

Шоковано киваю.

– Тепер йди, – відпускає і зосереджує всю свою увагу на Анжелі: – Що трапилось?

Дівчина спопеляє мене поглядом, сповненим оскаженілої ненависті.

– Анжело, – з натиском огукує її бос і секретарша, схаменувшись, рушає до нього.

Я же йду до виходу та краєм вуха вихоплюю частину їх розмови.

– Стосовно «Дей Енд Дейс»... – починає дівчина.

– Ні, всі задачі на сьогодні і завтра скасовуються, – відрізає бос та спиною відчуваю, як він невідривно на мене дивиться.

Останнє, що я чую, це розчарований стогін Анжели, і двері зачиняються.

Цікаво. Чи пов’язано це якось з підозрою Дем’яна про комерційний шпіонаж? Розмірковуючи про це, рушаю до свого столу, а там вже хтось хазяйнує.

Мілана вмостилась на моєму стільці, закинув ногу на ногу, й по-господарські зазирає в усі шухляди, періодично щось дістаючи покрутити. Саме через таких нахабних колег, особистих речей на робочому місці не тримаю. Тож і не дуже хвилююсь за долю канцелярії, яку вона вертить в руках. Так і кортить щось сказати про манери, але здається, я сьогодні вже занадто багато була хороброю. І це забрало всі сили.

А ось що дійсно привертає мою увагу набагато більше, то це туфлі з червоною підошвою, які я точно сьогодні десь бачила. Цю форму, що змусила мене почервоніти їм в тон, я ні з якими іншими туфельками не сплутаю!

Хтось стоїть до мене спиною, трошки нахилившись до Мілани й піднявши одну ногу, зігнуту в коліні.

Щойно я підходжу, нога опускається на землю, а її власниця розвертається до мене і я бачу...

Є здогадки, хто ж тоді був під столом з айтішніком Сергієм? Пишіть в коментарях!) А також не забувайте ставити зірочку книзі!