— Добрий ранок, — сказала мама, — снідай, будь ласка.
Розалія поснідала, пішла у свою кімнату. Сестри вдома не було.
Вона навіть не звернула увагу, що Аліна не снідала з нею — сестра прокидається набагато раніше.
Розалія довго сиділа в телефоні, аж доки батарея не розрядилася. Поставила телефон на зарядку і пішла читати книгу, прибирати кімнату.
Через кілька годин їй стало скучно, і вона пішла до мами.
— Мамо, а де Аліна? — запитала.
— Вона пішла до подруги і буде вдома не раніше як о 14:00, — відповіла мама.
Дівчата разом пішли на зібрання, а потім залишилася у подруги ще на кілька годин.
---
О 15:00 Аліна повернулася додому.
— Аліно, де ти так довго? — радісно запитала Розалія.
— Я була у подруги, — усміхнулася Аліна, — і ходила з нею разом на служіння. Там ми співали пісню, а ще я вивчила вірш і розповідала його на зібрані.
— Розкажи мені цей вірш, — попросила Розалія. Аліна почала:
—
Він любить нас, як ніхто інший,
З неба зійшов, щоб серце зігріти,
Він світло дарує й надію дає, щастя нам всім Христос подає .
Розалія слухала і відчувала, як у серці з’являється тепло.
— вау , прекрасний вірш.
— мені теж сподобався , — відповіла Розалія, — адже вірш про любов це дуже гарно.
-так
Відредаговано: 27.11.2025