Двадцять перша частина

    - Талам!

    - Так, на зв’язку.

    - Пришли в головний тунель роботів з ношами, і зв’яжи  мене з капітаном.

    - Слухаю, Ковальський на зв’язку. – пролунав голос через секунду.

    - Як справи в твоїх десантників?

    - Четверо поранених та некритично, дякую за підказку. Було дві пастки,  ми вчасно відкрили вогонь, і прилипали не встигли до нас дібратись. Я готую «ват» бомби для закладки в тунелі.

    - От і добре, добав ще дві. Після нашого виходу,  нехай роботи заносять в головний тунель, одну прямо  в залу керування, іншу в правий широкий тунель. Там виробничі цехи, і склади з боєголовками до ракет, буде феєрверк. Та підривай коли ми покинемо планету, це кубло обов’язково треба знищити.

    - Добре, буде зроблено.

    - А тепер будемо визволяти із темниці володаря цілої планети.  – Ейвал з гвинтівки почав обстрілювати броне скло. Деякий  час воно трималось, та в якусь мить покрилось тріщинками і розсипалось. Вхід в апартаменти був вільний. Чоловіки підійшли до муміфіцированого тіла гуманоїда. Комбінезон на ньому  зберігся повністю. Він дбайливо зберігав кістки та висохлі тканини.

    Генерал підняв половину черепа, придививсь, дістав з амуніції перекусувач  металевих прутів.

    - Зараз ти побачиш фокус, – він взяв і легко відкусив шматок від черепа. – Це не рецепт, це звичайна кісткова тканина посилена милутом. Всі хто вважали його троїдом помилялись. Рецепт я би навіть не подряпав.

    - Оут мені казав те ж саме. Одне залишається загадкою – звідки він знав. – Про те що Оут наказував знищити Айтана, Ейвал промовчав.

    - А що це таке чорне? – генерал підняв шматок каменю вибитого зі стіни. На ньому чітко виділялась темна полоса товщиною з палець.

    - Схоже це кров, - Ейвал знайшов ще один камінь з такою ж полосою, тільки зігнутою. - Тобі не здається що зі стіни просто зрубали якийсь напис. І хто зрубував?

    - На це питання я не можу відповісти. – Гусид порився і ще знайшов декілька малих фрагментів.

    - Та в нас є Селена.

    - Слухаю, я на постійному звязку.

    - Просте питання, чи зможеш ти прочитати з фрагментів каміння з полосами засохлої крові весь надпис.

    - Так зможу, за умови, максимальної кількості каміння з залишками фрагментів.

 Чоловіки почали перебирати купу. З’явились роботи з ношами, поклали мумію, загерметизували і понесли в капсулу. Через деякий час на підлозі назбирались сотні різних шматків каменю з фрагментами засохлої крові.

    - Я би цей пазл і за сто років не склав, -  генерал зі скепсисом дививсь на хаос.

    - Селена!

    - Так я через камеру скафандра  все бачу. Передаю текст, чотири слова. «Тафмун, Асіая, знайти, підтвердити, а…» Це все.

    - Нічого не зрозумів, - Гусид дививсь на зображення передане на оглядове скло скафандра.

    - Асіая - ця планета знаходиться на перетині цивілізацій, мілутійців та гуторіан. Після підписання вічного мирного договору між ними на планеті заснували об’єднані державні установи, банки, нотаріальні контори, які обслуговують обидві цивілізації. Документи затверджені на планеті є обов’язковими для виконання і мілутійцями і гуторіанами.

    - Ми летимо на Асіаю, ключ знаходиться там.

Чоловіки покинули підземні сховища, згодом декілька потужних вибухи сколихнули гори.

    - Я тебе поздоровляю капітан,   ти зі своїми солдатами герої які зуміли знищити одного із головних перепон мілутії. Тепер планета готова до заселення. За нас, якщо це тобі вдасться, можеш не згадувати, - перед Арсеном Ковальським виникла усміхнена пика Ейвла.

    - Як ви зі мною зв’язались, я не давав команди… і взагалі якісь ви всі дивні. Мені таке поєднання трьох різних гумано-ящеро-чотириногих друзів в кошмарному сні не приснилося би, – він трохи подумав, - та я був би радий потрапити в вашу команду. Щасти вам в ваших задумах, хоч я вас і знаю всього трохи. – Він вимкнув зв'язок. Він відчув як залізна стіна на яку можна було би в разу необхідності обпертись – зникла.

    Талам дививсь на засохле тіло чоловіка.

    - І оце тіло мілутійця і являється славнозвісним Айтаном Тріміусом.

    - Так, - Ейвал з підключеному по відео зв’язку Таламом подивились на засушений кістяк в комбінезоні. Роботи вже переклали його в скляний бокс на капсулі.

    - І що тепер, його нема, документів нема, наш світ приречений.  Озброєння нема, кораблів нема,  можливо терійці свій континент захистять, а ми…

    - Є одна зачіпка і вона знаходиться на планеті Асіая. Ми зараз  летимо туди.

   Подорож зайняла вісім стандартних діб. Ейвал весь час спілкувавсь з Селеною, Талам вивчав будову корабля і його здивуванню не було меж, якщо  цей корабель у терійців застарілий, то який повинен бути новий.

     - Ехх…, таких би кораблів хоча би три і станція, тоді ми змогли б з мілутійцями говорити на рівних. – Бідкавсь гуторіанин.