Чотирнадцята частина

                                                       РОБОТ 

     - Зачекайте, - Талам нагнав Ейвала, - тут є щит з вимикачем освітлення. Айтан говорив що реактор працює тисячу років, - і зник в темряві. Незабаром по тунелю засвітилось яскраве освітлення. - Ось тепер я буду вести, дорогу до робота я знаю. – Гуторіанин впевнено рушив одним із тунелів. Він розгалужувавсь, на декілька потім ще,  здавалось гора вся порізана дірками тунелів як сітка. Нарешті Талам зупинивсь перед величезними ворітьми, активував панель управління, ввів код. Роздавсь скрип, ворота відчинились.

    Посеред зали стояв він. Величезний монстро-образний, чорний,  зменшена копія п’ятого терійського робота. Він одним тільки своїм виглядом, з навішеним на нього озброєнням наводив жах. Генерал обійшов навколо.

     - Я щось таке бачив, тільки набагато більше.

     - Це терійський робот. Вони його привезли, для ліквідації металевого монстра. Я не знаю що трапилось. Після знищення місцевих імперських роботів, робот павук не міг зупинитись, в його програмі намертво зашита безкінечна війна.  Він став погрожувати Айтану, дав йому строк щоб той вспів озброїтись. Робота не цікавила легка перемога.  Айтан звернувсь по допомогу до терійців. Вони пообіцяли і, десь відкопали цього монстра. Та поки зубаті думали він придумав, куди перенаправити агресію. Сів на корабель і разом з роботом павуком зник в просторі. Цей монстр разом з кораблем на якому його доставили, залишивсь на планеті. З тих пір він тут стоїть. Коди доступу в мене є, про те він нікого не слухає. Тафмун  спробував вступити в контакт – безуспішно. Він як мертвий. Всередину впускає і все.

     - Кажи код, - Ейвал підійшов до панелі вводу. Натиснув на відповідну комбінацію. «Доступ в кабіну керування дозволений»,- почувсь металевий голос. Відкривсь люк в корпусі, додолу опустились сходи.

     - Я туди не піду, останнього разу він трохи не вбив батька.

     - Я піду, тепер це моя місія, - Ейвал сходами піднявся в кабіну.

    Крісло оператора, сріблястий скафандр в спеціальному відсіку. Шлем, декілька моніторів. Відсутність ручного управління, принаймні явно видимого, Ейван не примітив. Управління повністю відбувалось в віртуальному просторі. Кабіна підсвічувалась тільки одним світильником вмонтованим в стелю. Робот виглядав мертвим. Чоловік сів в крісло, озирнувсь на всі боки, панелей активації, як таких, взагалі не виявилось. Він прикладав руки до всіх приблизно підходящих місць. Робот ознак життя не демонстрував. Нарешті втомившись оживляти монстра, він все таки одягнув скафандр та шлем. Разом опинивсь в чорній дірі. Шлем світла не пропускав, ще й заклинив, що його не вдавалось зняти. Після декількох безуспішних спроб…

    -  Стара ржава дурнувата залізяка, б… - вилаявся чоловік.

    -  Сам ти придурок.

     Ейвал з жаху трохи не наробив в штани. Прийшовши до тями зрозумів. Залізяка жива, і як казав Талам, зі своєю харизмою.

    -  Я вже подумав що твої енергетичні ядра згасли, а ти закис, і проржавів.

    -  Мої ядра ще будуть давати енергію тисячу років,  а з тобою я розмовляю тільки по тій причині що ти троїд, і маєш відмітку п’ятого робота. П’ятий робот це символ, його друзі це мої друзі. Шлем освітивсь всередині слабким світлом, перед очима з’явилась панорама навколишнього середовища. Кругла печера та Талам з генералом, відкривши роти дивились на металевого монстра. – Це вони на мене дивляться тому що я активував зовнішнє освітлення та гарматні приціли. Дивись вони зараз від страху нароблять у штани. -

Талам з генералом позадкували, підійшли до входу в печеру і миттю зникли в тунелі. – От бачиш вони зникли, тепер зайдуть з іншого входу і будуть тишком нишком підглядати що я буду робити. Вони вже майбуть думають що я тебе знищив.

    - То чого ти їх лякаєш тобі нудно? Застоявсь в цій печері.

    - Взагалі ти правий, я вчений. Бездіяльність для мене – це поступова деградація і смерть. В мене завели свідомість Оута Туваййя, вченого висвітленого в найвищі керівники, родом ще з материнської планети терійців. А він відрізнявсь від своїх співвітчизників. Завдяки йому терійці отримали можливість покинути свою планету до другої катастрофи, бо він завадив відбутися першій з двох, які мали знищити терійців.

    - То просвіти мене, бо в нашому світі про цих  зубатих Хом знають тільки те що вони довго живуть, і під старість втрачають здоровий глузд.

    - Проблеми з головою під старість – це їх карма. Та не моя справа висвітлювати чужу історію. То чого ти сюди прийшов, гуманоїд з відміткою п’ятого роботи.

    - У нас до тебе прохання.

    - Прохання друга п’ятого робота, троїда,  відомого в всесвіті як Мішель Гравар, пов’язаного з просторовими роботами, для мене закон. Твій пріоритет вищий ніж у Айтана Тріміуса.

    - Звідки ти про мене все знаєш?

    - Міжгалактична інформаційна сітка яка заходить соди від гуторіан. Злом мною закритих урядових каналів. Твоя фізія там сяє як сонце. Все просто.

    - То ти знайомий з місією,  в яку я з необережності уляпався.

    - Знаю що сюди відправили корабель «Відродження». Подробиць ні.

    -  Так я в двох словах поінформую. Айтан в свій час виграв цю планету на конкурсі. У нього повинні бути всі документи. Пройшло двісті п’ятдесят років. Владні структури мілутії ніколи не забували про цей ляп, який вони допустили, тож за двісті п’ятдесят років зібрали достатню кількість відносно закритої інформації про планету. Складність полягала в тому що, сюди всі їхали, а назад ніхто не повертавсь. Однак найшовсь зрадник, або шпигун, зумівши винести інформацію про життя на планеті. Виявилось що, на Вісборні повноцінний життєвий цикл мілутійця вдвічі вищий, ніж на материнських планетах, навіть з врахуванням омолоджень. Відсутність хвороб - взагалі. М’який комфортний клімат. Спокійне розмірене життя без стресів та потрясінь. Іншими словами рай. Зашевелились всі структури, на які було покладено слідкувати за порядком в мілутії. Не допускати сепаратизму, бунтів і так далі. Інформація просочилась в бізнесові круги. До відомих знань про відкриті поклади милуту, добавились незначні але вагомі поклади рецепту. На планету були заслані таємні агенти, під виглядом родичів знайомих переселенців. І як на горе для місцевих, Айтан Тріміус, зник з роботом павуком в невідомому напрямку. До речі ще й захист планети складавсь з однієї захисної станції. Той факт що в цьому районі  космосу зникали кораблі нікого не зупиняло, тому що вантажні кораблі ніколи не пропадали. В результаті,  кубло таємних структур вирішило прибрати планету до своїх рук. Була організована місія під виглядом геологорозвідувальної експедиції, укомплектована найманцями, які повинні втілити в життя задум. Оскільки, хазяїна  нема, документи вони надіються знайти та знищити, на планеті організувати вибори місцевих владних структур і, приєднатись в якості державної структури підпорядкованої центральній владі. Через суди анулювати договір передачі планети у власність Айтана Тріміуса. Мотивуючи це тим що він шахрай документи сфальсифікував, оригіналів у нього нема, і його самого теж нема. Строк триста років пройшов. По законам мілутії через триста років власник або його спадкоємець повинен надати відповідні документи для підтвердження власності. Все просто. І соди ринуть мільйони, бажаючих довголіття. Сотні підприємців добувати копалини. Планета за короткий  строк перетвориться на відстійник. Зі знищеною природою та тваринним світом. Навіть ні терійці ні гуторіани не допоможуть. Їх маленькі поселення не стануть яблуком розбрату. Процес пішов. Місцевий мер вбитий. Організація референдуму я так розумію йде повним ходом. Хто буде чинити супротив - будуть знищені. На планету завезли п’ять танків, декілька бронетранспортерів, і багато боєприпасів. Корабель підняли на низьку орбіту і, він звідти знищує все, на що є вказівка. В результаті поселенці, або проголосують, і виживуть та стануть рабами, або будуть спалені, щоби не залишалось слідів. Нам п’ятьом вдалось сховатись тут.