П`ята частина

                                                   Вторгнення.

   Десантники в повних обладунках вийшли на площу космодрому. Перше що вражало уяву так це мур. Висотою біля двадцяти метрів та ще й з рейками поверху. Споруда здавалась дивною і в той же час монументальною.

  -  Серйозні в них вороги раз приходитися відгороджуватись. -  Ян Грего зачаровано дививсь на височенну споруду.

  -  Планета з хижим та агресивним світом. Поселенці правильно зробили. Навіщо знищувати природу, простіше відгородить і уявити що існує гармонія. – Ейвал непомітно перемістивсь ближче до гусидів. Цих три представника з хижими поглядами дивились на мур, неначе хотіли перескочити його та задіяти драчку з хижим тваринами.

  Генерал торкнув Ейвала за плече подавши знак підключитесь до його скафандра.

  -  Що ти про це все думаєш.

  -  Ми екіпіровані для бою, в контейнерах, я впевнений, ніякого бурильного устаткування нема. Це все погано смердить, я не заздрю місцевим, здається у них нема шансів, якщо хтось не допоможе. – І єхидно посміхнувсь. Така ж посмішка з’явилась і на обличчі генерала.

    Від адміністративного будинку до прибулих поспішали двоє, вбрані в темно червоні облягаючі комбінезони. Доволі високі міцної статури. В руках тримали короткі палиці.

  -  Я Толум Міяда на підставі наданих мені повноважень від трьох поселень всіх вас тимчасово заарештовую до вияснення обставин вашого прибуття. Наказую вам скласти зброю та слідувати за мною до приміщень космодрому. Вам будуть надані всі комфортні умови утримання. – Він вказав палицею на всіх  десантників озброєних від мечів до порохових рушниць підвищеної потужності. Тільки четверо, тримали енергетичне озброєння.

   По рядах присутніх прокотивсь сміх. Навіть Петро не втримавсь від посмішки. Ситуація виявлялась комічною.

  -  Запам’ятайте, лазерне та енергетичне озброєння на планеті не працює, - почувсь голос в комунікаторах скафандрів, - тільки холодне, та порохове. – Перший випробуй, зараз побачимо чи правильні інструкції нам видали.

   Перший підняв лазерну гвинтівку та направив на Толума, - клац і ... нічого не відбулось. Сенсор готовності озброєння засвітивсь червоним кольором.

  -  Ти ба не працює, - з‘єхидив перший, - він дістав архаїчну автоматичну рушницю під назвою «бура». Років п’ятсот як вона вже була знята з озброєння, однак на складах знаходилась величезне кількість таких рушниць. Кулі цих рушниць були виготовлені з надтвердого сплаву розробленого в давні часи. Тим часом двоє десантників випустили рій дронів, ті завертіли  гвинтами, хутко піднялись в небо і розлетілись в різні сторони. За цим промайнула блискавка, всі дрони обпалені впали на землю

  - Повторюю ваше озброєння на планеті не працює, складіть зброю та слідуйте за мною.

   Перший навів рушницю на поліцейського та надавив на спусковий гачок. Відбувсь гучний постріл. Куля попала в чоловіка та пробила його наскрізь. Кров пульсуючим фонтаном вирвалась з рани.

  - О! а ти кажеш не працює, - він навів рушницю на другого працівника космодрому.

  - Ні я проти вас нічого не маю, - хлопець поклав палицю на землю, - дозвольте надати йому допомогу.

  - Дозволяю, - Піят махнув рукою, - передай голові поселення, чи хто він у вас є, ми чекаємо його тут, не прибуде почнем проводити зачистку. А нам зараз треба розвантажити обладнання, це вже він звернувсь до десантників. Роботи негайно взялись до праці. Величезні контейнери один за одним шикувались в лінію.   Працівник космодрому тим часом заліпив якоюсь речовиною дірки від кулі і потягнув Толума до будівлі. Роботи по розвантаженню продовжувались понад годину. Десантники розосередившись здійснювали контроль переметну на випадок раптового нападу. Але нападу не відбулось, натоміть на автомобілі приїхало двоє представників влади.

   - Ти диви, а у них водневі автомобілі. – Зауважив один із десантників повз якого проїхала машина.

  - Автомобіль розвернувсь біля контейнерів. Чоловіки вийшли із машини, та підійшли до командира.

  - Алекс Маховець, - мер «Форт надія», - представивсь один. Вигляд мав підтягнутий, широкий в плечах, та з жилястими руками, незважаючи на те що мав повністю сиву голову, та вже вкривсь віковими зморшками. Одягнутий в діловий костюм з краваткою, що свідчило що він приїхав на переговори.

  - Михель Жовка – заступник мера, - відрекомендувавсь інший по статурі він мало відрізнявсь від мера, однак виглядав набагато молодшим. Мав тільки сивину та підкрашені вуса. Однак погляд мав в’їдливий здавалось пронизував ним наскрізь.

   - Можете зняти шоломи, наше повітря вам нічим не загрожує. – мер звернувсь до Піята.

   -  Чому я вам маю вірити? 

   -  Не маєте, можете не знімати.

  Ейвал та гусиди зняли шоломи. Повітря виявилось частим, майже без запахів, тільки від контейнерів несло якимось мастилом.

   - Хто дозволяв знімати шоломи? – Піят накинувся на Ейвала. Однак відповів генерал гусидів.

   - Наші аналізатори не помітили шкідливих речовин, та вірусів, тому дихати є можливість місцевим повітрям з використанням тактичних шоломів. Проти розвинутої гусидської техніки заперечувати не мало сенсу. Тому керівник найманців дав відмашку на часткову заміну обладнання.

   Поки вояки виясняли свої відносини прибулі спокійно чекали, зі здивуванням наглядаючи за зчинившимся хаосом.

   - Якщо ви закінчили ми б хотіли вияснити ціль вашого прибуття на планету куди вас ніхто не запрошував, – з сарказмом мовив мер.

   - Ти гніда ще й насміхаєшся, - Піят скинув рушницю та випустив чергу в мера. Кулі рядком прошили чоловіка. Він спочатку з подивом глянув на найманця. Ти заплат..., та замертво впав на землю.  Михель з подивом подививсь на Піята. В того в очах читалась злоба. – Ти теж хочеш щось мовити.

  - Якщо ви мене вб’єте вам не буде з ким розмовляти. За умови, що переговори з місцевим керівництвом входять в ваші плани.