Перша частина

                                                           Місія на Вісборн

                                                            Ейвал Волтон

    Генрі Горак, керівник спеціального підрозділу сектора, напівлежав в кріслі і курив дорогу сигару, побіжно розглядаючи молодого чоловіка напроти нього. Звичайної зовнішності, з доволі  приємними рисами обличчя, вище середнього зросту, широкими плечима та жилавими руками. Однак найбільше привертали увагу очі, зеленого кольору, в яких десь там далеко вгадувалась небесна блакить. Горак по свої службових обовязках мав справу з багатьма найманцями. Цей чоловік виділявсь серед різноманіття особистостей, якоюсь незвичною  внутрішньою силою, можливо небезпекою. Він спокійно сидів і так же прискіпливо розглядав його. Таке траплялось надзвичайно рідко.  Зазвичай частина відвідувачів відводили очі,  деякі нервово потирали руки коли їх цікавила робота. Інша категорія нахабні та самовпевнені. Ці так себе і поводили, вважаючи що задекларовані фізичні якості, та минулі здобутки відображені в досьє, дають їм гарантію що вони будуть найнятті на привабливу в фінансовому плані місію. А ще ця категорія не мала ніяких принципів.  Він із таких і підбирав кандидатів. Навчених, безпринципних, жорстоких,  з обіцяними кредитами  в голові. При тому що гонорари, саме в цій місії, виявилися занадто привабливими.

   Перед ним же сидів інший. Він не підпадав ні під яку категорію відвідувачів. Здавалося його зовсім не цікавила пропонована робота. Або навпаки він більше знав, тому не виявляв жодних емоцій. Саме головне і неприємне що його рекомендувало керівництво. Будучи фахівцем з великим досвідом і відповідною посадою, він звик сам вирішувати кадрові питання. Однак дзвінок керуючого з нав’язуванням залучити до  місії деяких персон, йому не сподобався. Особливо коли директор не був посвячений в таємну частину місії. Тут  Горак мав інших керівників. Інколи це його дратувало, інколи забавляло. Незамінність тішила самолюбство.

  Дзвінок пролунав під кінець робочого  дня.

    - Привіт Генрі.

    - Слухаю пане Келтіс.

    - Здається ти набираєш групу найманців геологів, виконати деякі розвідувальні роботи на Вісборні.

    - Так група сформована, має через три дні вилетіти на планету.

    -  Значить так, візьмеш ще чотирьох осіб. Одного мілутійця. В нього  великий досвід робіт, і трьох охоронців наших союзників, гусидів. Планета мало вивчена, тваринна частина природи  жорстка та агресивна.  Гусиди для цього підходять найкраще, вони  самі… коротше,  їм навіть платня непотрібна, дай тільки в бійку  влізти. Заперечень не  приймаю виконуй.  

    - Зрозумів, з гусидами питань нема, а мілутієць. Фінансування нема, невідома людина. Можливо ми обійдемось. Мені прийдеться зменшити гонорари іншим,  це нікому не сподобається.

    - З приводу гонорару,  Його фінансує роботодавець.

    - Це  щось нове.

    - Давай так, між нами, мене попросив сам Шатовський, він платить, і як я зрозумів хоче накласти лапу  на копалини, а цього кадра всовує як шпигуна. Розказав багато, виконуй.

    Горак розмірковував недовго, керівництво наполягло, він виконує, і зателефонував таємним спонсорам. Отримавши  дозвіл він прийняв спочатку мілутійця який сидів перед ним.

     - У вас кажуть досвід в розвідуванні мінералів милуту? – Затягнувся сигарою, уважно вивчаючи обличчя незнайомця. - Не могли б поділитись на яких планетах.

      - Як що вас цікавить, це астероїдні поля Кетузи і планетарні розробки Етаї. Як що у вас є сумніви… я особисто знаю керівника місії пана Макеза Тора, в свій час знаходивсь в його групі на астероїдних полях.

      - Це чудово, мені головне потрібні навчені спеціалісти.   Прийде час  я тебе  приберу, - пробурмотів про себе чоловік. Однак обличчя залишалось незворушним. -  Це чудово! Це чудово! – Вигляд Горака виказував задоволення.  Він подивився на свою сигару.  Попіл ніжно струсив в попільничку. - В тому середовищі, де ти опинишся, будуть професіонали найвищого класу.  Як що сам Макез Тор  вас знає, то в мене  питань більше нема.  За два дні збираємось в ангарі номер п’ять, нашої станції, відбудеться посадка на корабель. При собі дозволено мати індивідуальну зброю, таку як імпульсний пістолет, та лазерний ніж. – Горак скромно змовчав про той факт, що, на  планеті за дивних обставин енергетична зброя миттєво виходила з ладу. Вчені пробували пояснити аномалію  якимись полями, інші наведеними невидимими променями, однак факт залишавсь фактом. Лазерні, імпульсні і інші види енергетичних озброєнь, являлись мертвими залізяками. Древнє  порохове озброєння  працювало безвідмовно. І холодна зброя.  Цю особливість планети він вирішив не озвучувати перед новоприбулими і не дуже бажаними місіонерами. – Бажаю вам спокійного космосу, чоловік зробив рух головою, даючи зрозуміти, що розмова  закінчена.

    Гусиди зайшли зразу втрьох. Одягнені в броне-комбінезони, та обвішані за спиною двома мечами. Атрибут нації  гусидів, мечі,  ножі, метальні дротики завжди знаходились при чоловіках, останні з ними  ніколи не розлучалися. На шиях висіли комунікатори.

    - Сідайте панове. – роботи вкотили ще два крісла. – Вас рекомендували як найкращих охоронців від агресивних представників дикої природи Вісборна. Надіюсь ви  ознайомлені з чим матимете справу.

    - Так відповів найбільший і головний серед трійці. – Ми подивились ролик  знятий першою експедицією. І задоволені, ця робота  для нас.

    - Так перша експедиція виявилась успішною. Завдяки результативним пошукам ми, відкрили першу шахту з  видобутку милуту , там досі видобувається милут. І ваше завдання охороняти геологів поки вони будуть шукати нові поклади. Бажаю вам добре вписатися в дружній колектив геологів, Горак жестом  відпустив союзників, - ви жабо-гуманоїди підете туди кути піде ваш  четвертий колега.

   Чоловік сів,  закурив нову сигару. Ці четверо випадали з обойми його найманців. Справжній  геолог більше схожий на бійця в рингу, з відсутністю правил. Занадто він спокійний і жилавий. Такий з одного