Глава 21

Підготовка до суботнього штурму Імперського наукового товариства просувалася з таким скрипом, наче я намагалася змусити колісну гармату злетіти в повітря за допомогою одного лише шматка сухого мила та доброї поради.

Леонард Блум, другокурсник бойового факультету й за сумісництвом мій боржник у делікатних справах серця, сидів на краєчку дубового стільця в порожній аудиторії тактичного крила й виглядав як людина, яку везуть на ешафот. Причому везуть повільно, з оркестром і під люте шипіння моєї особистої фурії - Корнелії Функе.

- Вайсе, це безумство, - вкотре за останні дні прохрипів Леонард, гарячково протираючи окуляри низом свого тренувального мундира. Його пальці помітно тремтіли. - Заборонена руна підпорядкування? Якщо нас упіймає декан, нас не просто відрахують. Нас відправлять чистити каземати в найвіддаленішу прикордонну провінцію Імперії! Туди, де вовки виють за статутом!

- Блуме, стули пельку й тримай контур рівно, - ліниво протягнула я, закинувши ноги на сусідню парту й безтурботно підкидаючи в повітрі стигле яблуко. - Ти мені винен? Винен. Хто витягнув твою шляхетну дупу з халепи? Твоє завдання просте, як армійський сухар: сидіти в суботу в підвалі Ратуші, обкластися науковими сувоями Саміра й диктувати цій леді правильні відповіді. Ви з моїм братом схожі мізками.

Корнелія, яка в цей момент намагалася вивести на власному передпліччі складне плетиво магічного знака, люто зиркнула на мене з-під каштанового капюшона. На її щоках палав густий рум’янець нетерплячості та азарту.

- А якщо руна зірветься? - прошипіла вона, заносячи тонке магічне лезо над шкірою. - Ти ж сам казав, Олександре, що один неправильний імпульс - і контур залишить огидні шрами на всьому тілі!

- Тому ти й працюєш під моїм особистим наглядом, зірочко моя, - хижо посміхнулася я, демонструючи свої тридцять два зуби. - Нам потрібен повний синхрон. Коли Леонард чхає - ти не повинна падати в непритомність. Коли він цитує якусь маячню, твої губи мають рухатися так, наче ти сама народилася в бібліотеці. Давайте, ще раз. Перший етап: Леонарде, давай команду!

Блум важко зітхнув, заплющив очі й зосередився. За мить повітря в аудиторії затремтіло від низьких вібрацій магії. Корнелія на іншому кінці кімнати раптом сіпнулася, її спина вирівнялася, мов залізна струна, а права рука, яка досі тримала чорнильницю, урочисто піднялася вгору з таким пафосом, наче вона уособлювала саму богиню перемоги.

- Експеримент розпочато, - монотонним, глибоким басом Блума, який через збій неналаштованого контуру дивним чином вирвався з її тендітних уст, промовила дівчина.

Проте в наступну секунду Леонард випадково зачепив ліктем важку книгу на столі. Вона гепнулася йому прямо на ногу, і хлопець голосно скрикнув:

- Твою ж кавалерію за ногу!

Корнелія посеред кабінету миттєво підскочила, випустила чорнильницю з рук, яка з гуркотом полетіла на підлогу, і тим самим глибоким басом Леонарда загорлала на всю аудиторію про кавалерію.

Я не витримала. Сповзла зі стільця прямо на брудну підлогу й зайшлася таким диким, нестримним реготом, що аж сльози з очей бризнули.

- Ідеально! - реготала я, тримаючись за живіт. - Самір просто з’їде з глузду від такого феномену й захоче дослідити твій ефектний тембр. Або ж вирішить, що під сукнею ховається хлопець із дивовижним вокалом, бо, цитую: ,,дівчата не можуть бути настільки розумними!”.

- Не крути своїм витонченим носиком, Корнелічко. - Я ліниво відкинулася на спинку стільця, витираючи сльози від сміху, підперла щоку рукою і спостерігала, як Функе, оговтавшись, відкриває та закриває рот, боячись видати бодай звук. - Не варто так переживати, Самір не почує з твоїх вуст грубий чоловічий баритон. Коли ми збалансуємо імпульс, магія працюватиме набагато краще. Голос залишиться повністю твоїм - ніжним, дівочим, аристократичним. Закляття лише перехоплює контроль над твоїм мовним апаратом: твій язик і губи чітко, міліметр за міліметром, повторюватимуть саме ті слова, які в цей момент вимовлятиме Блум.

Дівчина на мить застигла з піднятим олівцем, підозріло примруживши зелені очі:

- А якщо цей твій другокурсник запізниться? Або почне нести нісенітницю? Що мені тоді - стояти перед всіма з роззявленим ротом?

- Для цього я вплела в контур додатковий маленький символ, - я хижо всміхнулася, ткнувши пальцем у центр магічного начерку на папері. - Це слуховий маячок. Спеціальний звуковий тригер для слуху. Він зв'яже ваші чуття: щойно Самір поставити тобі чергове підступне запитання про товщину стін чи ще якусь дурню, Блум через цей символ миттєво почує все у своїй схованці. Маячок подасть йому сигнал, що леді потрапила в глухий кут і пора вмикати мізки.

Я закинула руки за голову, невимушено погойдуючись на стільці:

- Але запам'ятай головне - повний контроль над увімкненням і вимкненням руни залишається суто в руках хлопця. Саме Блум вирішуватиме, коли запустити трансляцію своїх розумних думок у твою чарівну голівку. І саме він повністю вирубатиме закляття, щойно ти вийдеш із небезпечної зони розмови. Це потрібно для того, щоб ти могла далі спілкуватися природно. Твоє завдання - просто вчасно давати Леонарду знак через слух, коли тобі потрібен порятунок, і слухняно рухати губами.

Корнелія полегшено видихнула, хоча на її щоках усе одно проступив легкий рум'янець образи та збентеження. Проте, зваживши всі ризики почути ,,ні” від мого суховатого кузена, вона рішуче кивнула й заглибилася в копіювання знака.

- Тренуйтеся далі, - підсумувала я, підводячись, - а в мого шляхетного тіла за планом - свіже повітря. Залишаю вас наодинці з магічною наукою.

Решту вечора я провела в цілковитому спокої, щиро вірячи, що завтра обійдеться без проблем. Проте наступного ранку я збагнула, як жорстоко помилялася. Чутки про те, що Олександр Вайс відмовив доньці міністра фінансів, поширилися корпусами зі швидкістю лісової пожежі.

Коли мої ніженьки ступили на святу землю центральної алеї, що вела до полігону бойового факультету, з-за рогу медичного корпусу з диким, переможним писком вискочили три дамочки. Вони тримали напоготові рожеві конверти й велетенські, розлогі оберемки осінніх айстр. Дівчата панічно роззиралися довкола, явно розшукуючи мою персону, а за ними вже підтягувалася ціла лавина студенток з інших факультетів.