Глава 19.05

Любі мої читачі!

Прошу вибачення за мою довгу відсутність. На знак подяки за те, що ви не забуваєте шибайголову Олександру, я написала для вас цей невеличкий уривок. Хоча це й не повноцінна глава, а скоріше авторські ,,відкупні", прийміть цей малесенький епізод.

Уже 24 вересня вийде повноцінна, велика глава. Дякую вам за неймовірне терпіння!

З моменту знайомства моєї сяйливої особи із холодним серцем Ейдина минуло два тижні. Як виявилося, мій спокій разом із курсом віддали на благодійність - для допомоги одному із сіл, що постраждало від повені. Через це мені довелося страждати. Дівчата ніби відчували, що мене скоро заберуть від них. Ну, як заберуть... я сама піду, але їм про це знати не обов'язково.

Коли мої ноженята ступили на святу землю всіх голодуючих, я застигла, а згодом ще й роззявила рота від подиву. Це було масштабно - навіть я подібним не займаюся!

Дівчина, яка гналася за мною з тартом, коли я вистрибувала з вікна, стояла посеред проходу в оточенні дівчат та кількох хлопців, які вдавали, ніби їх тут немає. Панянка тримала в руках гарний, пишний букет із гортензій та ще якихось квітів. Вона була вбрана в облягаючу сукню з розрізом по лівому боці. На обличчі - ,,бойовий марафет”, а точніше, легкий макіяж.

Коли вся ця компанія нарешті помітила мою застиглу постать із відкритим ротом та широко розплющеними очима, знялася метушня.

Глядачі обходили нашу компанію, перешіптуючись та хихикаючи. Тим часом вистава, приготована спеціально для мене, розпочалася: дівчата роззявили роти й заспівали, паралельно дістаючи з-за спин плакати з написом: ,,Виходь за мене!”.Вродлива панянка рушила вперед одночасно з одним із хлопців. Той тримав шлюбні браслети на оксамитовій подушечці й ледве стримувала нервування, поки дівчина повільно опускалася на одне коліно. ,,Що мені робити?!” - панічно пронеслося в голові. Я підхопила її під лікті, тримаючи й не даючи довершити задумане. Мене охопила справжня істерика: як вийти сухою з води, та ще й не розбити дівчині серце? Було ж видно, як вона нервує. Але й дати їй те, чого вона прагне, я не могла.Коли наші погляди зустрілися, я усвідомила: якщо продовжу водити її за ніс відмовками чи вдавати дурника, зроблю тільки гірше. Найкращий вихід - змусити її зненавидіти мене. Опустивши погляд й подивилась в її широко розплющені очі, де надія змішувалася з соромом. Я відкрила рот. Але замість того, щоб розбити її сердце, я вимовила зовсім інше. І чим довше й далі я говорила, тим сильніше округлялися від подиву дівочі очі.

 - Не вірю! - вигукнула вона, швидко прикриваючи рот рукою.На підтвердження своїх слів я лише розвела руками й скрушно зітхнула. На цьому вирішила залишити її, зробивши все, що було в моїх силах. Проте за мить збагнула: через це можуть поповзти небажані чутки. Тому, поки не передумала, я різко розвернулася до шокованої дівчини, вхопила її трохи вище ліктя й повела за собою.Ми відійшли недалеко.

Як тільки я встала так, щоб тримати все під контролем і бачити, що відбувається навколо.  заговорила: 

- Я привів тебе сюди не для того, щоб втішати. Мені потрібна клятва на крові: інформація, яку ти щойно дізналася, ніколи не буде використана проти мене чи моєї родини, і про це ніхто й ніколи не довідається.

- Розумію, люди до такого не готові, - серйозно кивнула вона й додала: - Але, попри все, я тебе підтримаю. Кожен має право на вибір, навіть ті, хто любить власну стать.

- Рада, що не помилився в тобі. А тепер повторюй за мною.

Вколовши палець і вичавивши краплю крові з ранки, дівчина почала слово в слово повторювати за мною. Коли магічний контракт було вкладено, ми розійшлися кожна у своїх справах.