26 Переполох між своїми.Джесіка.Весна.

 Майже одразу після стрільби Есмі повідомила, що знаходиться у кімнаті №16, тому ми одразу рушили до неї.

-Есмі, що нового? - поцікавився Артур.

-Щойно пройшла курс підготовки до місії. Чекаю на Пітера.

   Есмі, яка сиділа на круглому стільцеві, оглянула мене, немов була здивована зустрічі. Хоча, певно, так і було. Бо повідомлення агентка надсилала лише чоловікам.

-Чого це вас разом поставили на завдання? Він же детектив! – здивувався Артур.

-Кароліна вважає, що підпали створюють у певному порядку, тому Пітер має прорахувати наступний підпал і дослідити це припущення.

  Джейкоб почухав потилицю із серйозним виглядом і риторично запитав:

-Та що може поєднувати усі ті вдалі спроби спалити будинки?

-От цим саме займається Пітер, радячись із колегами по спеціалізації, - пояснила агентка з пишним волоссям, яке цього разу було заплетене в косу.

     Якийсь час Артур перемовлявся з Джейкобом, Есмі читала якийсь буклет, тому відчула себе зайвою. Але не надовго. В кімнату увірвався високий та худорлявий молодий чоловік.

-Пітере, - піднялася Есмі зі стільця, - щось з’ясували?

    Агент хотів відповісти, але зупинився поглядом на мені й проковтнув відповідь.

-Я - Джесіка Хардман, - відчула потребу відрекомендуватися.

-А ти тут для чого? – почула нахабні нотки від цього сухотілого.

-Ти завжди такий дружелюбний? – насупилася.

-Не бачив тебе раніше.

-Це дружина Арсена, - пояснив Джейкоб.

   Артур нагнувся до мене й непомітно прошепотів:

-Не звертай уваги на його надмірну космічність.

-Пітере, я все ще чекаю на відповідь, - вимогливо втрутилася Есмі.

-У його підпалах таки є логічна послідовність. Цей палій по черзі спалює будинки залежно від його номера. Через один.

-По черзі? - здивувалася Есмі.

-Другий, четвертий, шостий… - пояснив Пітер.

-У Кросенверзі безліч будинків з однаковими номерами, нам так ніколи не вичислити.

     А далі двері кімнати відчинилися – і в кімнату влетіла сувора постать. Звісно, це була Кароліна, на яку вже нарвалася вдруге.

-Есмі! Пітере! Щойно було влаштовано новий підпал. Чому ви досі не дослідили цього? Впевнена, ви навіть не знали. Балачки із друзями більше цікавлять, ніж місії.

-Мамо! – несподівано обурилася Есмі.

-Йдіть на місце згорілого будинку. І відтепер у вас ще буде нова зброя, яку винайшла Амелія. Сподіваюся, ви мали можливість досконально ознайомитися з її особливостями.

-Вона вже пройшла випробування? - здивувався Джейкоб.

-Досить вдало. Ви мали отримати повідомлення, - відповіла старійшина й вийшла з кімнати разом з Есмі та Пітером, оминувши мене увагою.

   Я закам’яніло подивилася на Артура й він одразу зрозумів моє питання.

-Так, це не жарт. Есмі донька Кароліни.

***

   Наступного ранку я зустрілася за сніданком із Есмі та Джейкобом. З друзями Арса було значно цікавіше, аніж самій.

-Есмі, як просувається місія? – поцікавилися одночасно.

-Пітер натрапив на слід порушника порядку. Тож швиденько його оформили - і здали у поліцію.

-То ви не всім пам’ять стираєте? – зраділа новині.

-Ти що, тільки безнадійним, - пояснила агентка. – До речі, мені палій видався дивним. Зізнається лише в одному підпалі, хоч йому ніхто не вірить, бо їх мала б бути ціла низка.

-Хіба це дивно? - здивувалася я. - Раптом йому хтось повірить і покарання послаблять.

   Джейкоб махнув головою у мій бік і розвів руки, показуючи, що погоджується зі мною.

-Він міг бути не сам, - припустила Есмі.

-Навіть якщо так, то тепер його союзник заляже на дно, - впевнено відказав Джейкоб. – Та заспокойся, Есмі. Ти надто переймаєшся, а справу вже закрито.

-А де Артур? - перевела тему.

-На завданні, - насуплено пояснила агентка - Виїхав зранку, навіть не попрощався.

-Думаю, він не надовго, - поклав руку їй на плече Джейкоб. - А від Арсена новини є?

-Жодних, - зітхнула я.

-Мабуть, місія у нього виявилася досить серйозна. Та не хвилюйся, бо раптом з ним щось станеться, Командор тебе сповістить.

-Нічого лихого не станеться! - гупнула руками по столі, що аж виделка впала на підлогу.

-Ото заспокоїв, - помахала головою Есмі.

***

    Через день я налаштувалася відвідати Духовного майстра, але у двері жваво постукали. На порозі стояв стривожений Артур.

-О, ти повернувся!

-Джесіко, де Есмі?! – накинувся занепокоєний агент, заглядаючи до будиночка. - Вона в тебе?

-Що сталося?

-Де вона?! - зненацька своїми сильними руками Артур схопив мене за плечі.

-Що на тебе найшло? Я не знаю!

    Моє дихання пришвидшилося. Артур щось сказав самими лише вустами й почав швидким кроком пересуватися вулицею до великої зали.

  Спочатку спантеличено дивилася йому вслід, а потім таки наздогнала.

-Не хочеш пояснити?

    Агент не звернув на мої слова уваги, прибавляючи темп.

-Артуре!

-Пізніше, Джесіко!

-Ні, зараз!

-Йди на навчання, тобі зараз тільки про це варто думати! – його голос звучав надто сердито.

-Сама вирішу, що мені робити та про що думати!

    Я максимально наблизилася до розлюченого Артура й притисла його до дверей великої зали, затиснувши рукою горло, як вчив Майстер Бойового мистецтва. Такого ні він від мене не очікував, ні навіть я сама.

   Та, звісно, агент був набагато спритнішим і з легкістю відштовхнув мене в інший бік, направившись у кабінет, де сидів кучерявий Роберт.

  Я потайки пішла слідом і в коридорі почула їхню гучну розмову.

-Роберте, здається Есмі в небезпеці! - крикнув Артур.

-Спокійніше, будь ласка, - попрохав кучерявий, який часто працював з Арсеном.