Зима
Джесіка Хардман
Я сиділа на жовтому диванчику у вітальні та насолоджувалася інтер’єром.
«Все ж коханий Арс зробив ремонт так, як і хотіла. Який же він в мене тямущий!» - подумки нахвалювала власного чоловіка.
Захотілося обійняти коханого за широкі плечі, торкнутися його короткого чорного волосся та тисячний раз зізнатися у коханні. І так, щоб це мало продовження. Та зараз Арсен був на роботі, у поліції.
Завжди хотілося побачити його при виконанні робочих обов’язків або хоча б у формі. Ми вже рік були одружені, але цього жодного разу так і не сталося. Чоловік стверджував, що його спорядження завжди на роботі і носити його додому немає сенсу, тим більше на прання у хімчистку здає. У них там все було дуже засекречено. А ще Арсен завжди швидко змінював тему, якщо щось допитувалася про його діяльність.
А сьогодні мені пощастило познайомитися з новою сусідкою. У неї чоловік також працював у поліції. Але те, що вона розповідала про свого милого, зовсім не сходилося з діяльністю Арсена.
Я вирішила детально дослідити це питання, тому взяла два вихідних дні на роботі. Арс про це не знав, тому коли пішов на роботу, я залізла у його шухляду. Нічого пов'язаного з поліцією не знайшла, тільки одяг, речі, гайки і всілякий непотріб, зате тепер тиждень совість не дасть заснути.
«Все одно дивно», - подумала.
Треба зізнатися, у нас були дуже ніжні відносини, хоч він і здавався всім серйозним та беземоційним. Тільки не для мене! Насправді він був пристрасним та турботливим.
Наступного ранку, коли провела його на роботу і отримала поцілунок у щічку, то швидко і абсолютно непомітно почала крастися за ним.
«Джесіко Хардман, для чого ти це робиш? - запитувала себе. - Ти ж йому довіряєш!»
Та щось підштовхувало мене до цього.
Пройшовши квартал, Арс комусь зателефонував. До нього під’їхав автомобіль - і втратила свого чоловіка з поля зору. Я почала у чомусь запідозрювати свого коханого. У чому навіть сама не знала. Можливо, у нього були якісь таємні завдання. Але мені кортіло більш детально це дослідити.