1 Несподіване запрошення.Евеліна.Весна.

Весна

 Евеліна Фейн

  Я сиділа у звичному для себе закладі біля університету й від нудьги малювала у блокноті. Скільки себе знала McFoods був улюбленим місцем студентів. І відколи навчалася у Флоріленді на перекладача, обідала у ньому постійно.

-Евеліно, можна до тебе підсісти? - почула голос, який, як виявилося, належав Максу.

  Він обдарував мене своїм проникливим поглядом блакитних очей, чекаючи на відповідь.

  Стало якось ніяково. І з чого йому сідати поруч? А, може, більше просто місць не було. Тоді все зрозуміло и навіть сумно від цього. Мені ж можна було тільки мріяти, щоб він підсів з власного бажання.

  До речі, хоч університет, в якому вчився Макс, також знаходився поруч, раніше ми тут не бачилися.

-Звичайно, приєднуйся, - відповіла янгольським голосом.

Блокнот, у якому малювала, одразу відсунула на протилежний бік стола; пасмо світлого волосся відкинула назад; а нагетси підсунула ближче, мовляв, пригощайся.

  «Оце джекпот!” – пронеслось в думках.

  А через декілька столів від нас сидів мій однокурсник Джаральд, який витріщався в наш бік. Він завжди нав’язливо клеївся до мене, хоча я вважала його занадто нудним. Вчепився тільки тому, що я декілька разів із ним зустрілася, як тільки вступила до університету. А ми навіть не цілувалися!

  У мене завібрував телефон, але я швидко вимкнула його, щоб не відволікатися. То телефонували мої подруги, з якими я планувала зустрітися в McFoods, але тепер вже було не до них.              

-Евеліно, а ти сьогодні підеш на вечірку? ­­­– зненацька запитав Макс, від чого ще більше перехопило подих.

- Якщо нас з подругами підвезе знайомий моєї сусідки по кімнаті… - почала я.

   Та не закінчила думку, бо біля входу з’явились мої подруги Норі та Емма, які вже побачили нас з Максом і малювали у повітрі серця, ефектно підморгуючи.

«Хоч би він це не побачив!» - роздалося в моїй голові.

-Я можу зайти за тобою, - запропонував красунчик і взявся за свій бургер. – Тоді нас підкинуть мої друзі.

    Господи, він що жартує?! Про таку пропозицію я навіть не могла мріяти.  

- Тільки якщо мої подруги не образяться, - бовкнула не подумавши, а тоді продовжила, – але якщо пообіцяєш, після вечірки ще й провести, то…

   Він одразу посерйознішав. Мені навіть здалося, що зараз відішле якнайдалі, але в результаті посміхнувся самими кутиками вуст і впевнено заявив:

- Зайду о двадцятій.

  У цю мить йому лише німба не вистачало над головою. Він точно мені таке запропонував? Може, наснилося?

-До речі, гарно малюєш, - наостанок сказав він, влучивши в саме серце, схопив телефон, бо хтось йому зателефонував і попрямував до виходу.

    В менІ закружляла буря емоцій. Макс запросив мене на вечірку!

***

Поки не підсів Макс Стівенсон, згадувала рідний дім, своє містечко Кросенверг. З завтрашнього дня у мене розпочнуться канікули, тому вже взяла білети на літак. Батьки про це ще не знали – буде сюрприз.

Особливо хотілося побачити старшу сестру Джесіку. Вона – чудовий кондитер та шалена любителька квітів. Коли ми ще разом жили у тата з мамою, то у нас не тільки на підвіконнях стояли горщики з чудернацькими квітами, а і по всій квартирі, і вбиральня не виключення.

   Її чоловік Арс працював у поліції. Можливо, тому він завжди здавався мені занадто суворим.

   Подружжя якраз нещодавно закінчило ремонт у своєму будинку, а ще рік том, коли я приїжджала, закінченою була тільки одна кімната. Інтер'єр був зроблений у червоно-жовтих кольорах, а на стіні, на фотошпалерах, красувалися зображення великих пташок, які мені так запам’яталися.

  Також згадувала подруг зі школи, зокрема Неллі. Я ще декілька днів тому відправила їй лист про те, що прилечу. Вона якраз жила недалеко від моєї сестри.

***

Як тільки Макс залишив заклад, до мене підійшли подруги, які от-от мали завалити питаннями про Макса. Одна з них говірка темноволоса Норі, інша - вдумлива білявка Емма.

-І хто ж це такий був з тобою? – так поцікавилася Норі, немов мене в чомусь викрила.

-Пам’ятаєте, місяць тому ходила грали в гольф? Там і познайомилася з Максом Стівенсоном. Ця гра тоді була для мене новою, а от Макс був далеко не новачок. Саме він навчив мене грати, бо був найкращим гравцем з-поміж інших.

   Емма ображено нагадала:

-Ей! Евеліно, ти нам не розповідала про нього! То ти ще тоді на нього запала?

   Я кивнула головою, але одразу пояснила:

-Якщо чесно, то навіть не розраховувала на подальше спілкування. За його увагу ледь не билися інші дівчата з компанії. Ще б пак! Макс має привабливу зовнішність, гострий розум, він стильно зодягається, ще й вдався зростом – високий, наче з обкладинки зійшов. А ще йому так личить темно-русяве волосся і блакитні очі. А хтось казав, що він ще той комп’ютерний хакер!

   Норі пограла бровами:

-Ідеально. То він таки на тебе теж запав?

-Хм… - розмріялась. – Дивно, що одразу не написав і навіть не додав у друзі в соціальній мережі.

   Норі беззвучно почала перекривлювати мене, а тоді пояснила:

-Ти така нудна, подруго. Можливо, людина часу не мала.

-Угу. Людина відбивалася від інших дівчат, - цямкнула ротом, хоча й досі усміхалася після нашої з ним коротенької взаємодії.

-Та перестань вже, Евеліно! Такий нудятин хлопця не люблять, затям це собі!

  Подруги швидко пообідали і ми пішли прогулятися Флорілендом. Це місто – це височезні яскраві будинки, просторі вулиці, де нескінченно грали музики, художники, які просто неба змальовували все, в що закохається око. Як же полюбила Флоріленд! І навіть зараз, розмовляючи з подругами, милувалася красою міста.

-Куди ти витріщаєшся? - мене несподівано відірвала Емма. - Краще поглянь на вітрину, - вона показала на манекен, якого облягала коротенька сукня кольору бардо.