Місто знає, кого обирати

Епілог

Важкі дощові хмари заховали зорі від мешканців Міста, які все одно їх би не побачили, бо майже ніколи не дивляться вгору, осліплені вогнями ліхтарів, білбордів, вивісок та іншим рекламним освітленням.

Десь в нетрях вулиць, між сонних будинків, говорять двоє.

— Я ж казав, що Місто поверне нам Провидицю!

Сторонній слухач подумав би, що це говорить молодий юнак, який вічно кудись поспішає.

— Ні. Ти не так казав.

Той же слухач уявив би собі, що молодому відповідає літня, поважна людина, яка виважено мовить кожне слово.

— Але як круто все склалося! — не зважає на його слова молодик. — Місто ініціювало дитину, щоб об'єднати два світи! Геніально!

— Так, — спокійно каже старший. — Це було несподівано.

— А якщо всі дізнаються про Міжсвіт! — хвилюється юнак. — Нам це не зашкодить?

— Це ж діти. Вони сприймають світ по іншому. Та дорослі їм не завжди вірять.

— Але ж ці малі колись виростуть.

— Вони стануть вже іншими дорослими.

— А як ні?