Глава 19

Клим йде повільно і розслаблено. Пряма протилежність Брому: чистий сірий костюм і білосніжна сорочка. Спільного хіба що лисина. Щось до чорта лисих Гнилих розвелося останнім часом.

— Чому я його не відчув? — питаю.

— Розумно і підло, — мовить Ден дивлячись на гостя, потім каже до мене. — Ми всі пусті і енергії навіть на це не вистачає, і по КПІ не зв’язатися.

— Я навіть не надіявся, що Бром так вас вимотає. — Кидає презирливий погляд на Дена і Брюса, потім всміхається до мене, але очі дивляться холодом. — Пацан, моя пропозиція ще в силі. Або ти йдеш зі мною, або…. — Перед ним вібрує енергія і в руках формується червоний силовий шар. — Короче, пацан, тут на всіх вистачить.

Розгублено переводжу погляд то на Клима, то на Дена.

— Але щоб ти там не вирішив, завтра цього дитсадка вже не буде як і  цих двох. — Киває на Дена і Брюса. — Ніхто вже не буде в мене плутатися під ногами! На горі все порішали з документами і вже завтра, рівно в вісім ранку приїде моя техніка, щоб знести все це к бісовій матері. — Обводить приміщення поглядом. — І тут буде частина мого нового торгового центру. Ну то як, пацан, ти з ними?

— Я ж тобі потрібен, ти сам казав!

— Мені потрібен союзник, а не ворог, ти не один в світі вартовий. Наприклад, он твоя рижа подруга теж з цим справиться!

— Злата? — перехоплює подих.

— Думаєш як я дізнався, що ви тут засіли?

— Не може бути! — шепоче Ден.

— Бач, пацан, ви — Вартові, не світі і не герої.

— От сучка, — шипить Брюс.

— Вона рятує свого батька, — пояснює спокійно Клим.  — Лікуванням в найкращий клініці Ізраїлю коштує чимало. А ви, герої доморощені, ніфіга не допомогли їй. — Вібрація енергії між його рук посилюється. — То що пацан? Зараз буде великий бах. Ти зі мною?

Мовчки дивлюся на нього. Вони мали рацію, я цей вибір зробив давно, це в мені. Інакше не можна. 

— Жаль пацан.

— Падайте! — чую знайомий голос, з тієї клятої темряви горища і виконую наказ.

Краєм ока помічаю як згусток енергії від Клима летить в нашу сторону, як розширюються очі Клима, коли заряд вдаряється об енергетичну стіну, що виростає перед ним. 

Силовий шар розсипається на дві частини. Одна — відскакує назад  і збиває з ніг Клима і той валиться на підлогу. Інша — пробиває дірку в даху.

— Халамидники, ви коли навчите малого робити ЩИТ? — питає Тетяна Антонівна, коли я, Ден та Брюс підіймаємося з підлоги.

Вона стоїть над тілом Клима, на цей раз в неї немає товстелезної книги, а між пальцями вібрує енергія, яка утворює сітку і сковує тіло Клима, як колись мене тримав той клятий Дантист.

Дивлюся і не вірю очам. ЇЇ аура така ж, як і у Вартових. Перед нами не Блукач!

І якщо раніше вона сутулилася і горбилася, а на тьмяному сумному обличчі було безліч глибоких зморшок та виглядала на років вісімдесят. То зараз — рівна осанка, обличчя порозвішало і зморшок стало в рази менше, посмішка на вустах, а головне — погляд ясний і радісний.

 Поряд з нею, стоїть  дід, якого зробила відомим Яна. В нього між долонь теж ще вібрує енергія, яка завадила Климу нас вбити.

***

Тепер на горищі нас більше. І повітря заходить не тільки з вітрового вікна, а й з діри в даху. 

Клима наші рятівники, похилого віку  спустошеного відпустили геть!

Тетяна Антонівна сидить на стільці Дена. Ден і Брюс всілися на ящиках. Я і дід, який представився Василем Петровичем — на старому матраці. Останній все і розповів.

Коли Злата привезла бабцю. Він все зрозумів і погодився побути з нею, а після чаювання повів її в свій гараж, показати міні бібліотеку і невеликий, але затишний ігровий простір для дітей. Гараж був Схроном і став Сховищем сили для нього. 

Тетяна Антонівна провела в гаражі якихось півгодини і сталася  Ініціація. Повторна! Сховище її прийняло. 

Хран гаража був здивований не менше ніж Василь Петрович, бо він мабуть єдиний Хранитель який тепер має двох Вартових.

Ден припускає, що дідова бібліотека буквально оживила спогади бабці про її бібліотечне минуле, породило емоційну енергетичну хвилю, що  злилася з енергією Схрону, яка виявилася схожою з енергією колишнього Схрону старої. Типу, як у людей є схожі групи крові, які можна переливати іншій людині, з такою самою групою крові. Енергія зі Схрону Василя Петровича засинхронилася із внутрішньою силою Тетяни Антонівни, яка вийшла назовні зі спогадами з глибин свідомості. І схрон діда  прийняв енергію бабці, як свою і витіснив з неї мертву енергію кладовища. 

Коли Тетяна Антонівна пройшла ініціацію, то одразу побачила пророче видіння: бійку з Бромом і прихід Клима.  Вони викликали таксі і поїхали до нас.

— Ти розумієш, що ти зробив? — каже мені Ден.

— Це ж не я її повторно ініціював. — Дивуюсь

— Але завдяки тобі Тетяна Антонівна туди потрапила!

—  Ну,  це просто випадковість.

— Ні. Не випадково, що ти пройшов ініціацію саме зараз. Не випадково твоя дівчина зняла той ролик і навіть Злата не випадково нас зрадила. Місто знає, що робить! Тепер у нас є шанс повернути Блукачів до життя. Використовуючи такий підхід, за аналогією, до інших Блукачів. І Вартових стане більше! Це змінить все! І в мене буде шанс повернутися, коли дитячий садок знесуть. — Він хмуриться.