Місто, збудоване на брехні

4

Я трохи задрімала, скрючившись у комп’ютерному кріслі, коли почула крики. Я подивилася на годинник: 9:02, ролик запустився. Я встала з крісла і чекала, доки Вілл мені відчинить. Рівно о 9:15, через п’ять хвилин після закінчення ролика, Вілл відкрив люк. Центральний телеекран транслював відео на інші екрани, комп’ютери, телевізори, телефони та інші носії, навіть вимкнені. Він був голосом уряду в місті.

Коли я піднялася з темної шахти, мене оглушив гомін голосів. Люди кричали, плакали, обурювалися. Я не дивилася на них, мені треба було дістатись до мерії. Звідти Вілла забере машина після того, як система буде зламана. В мене більше не було таємного маршруту, але роботи не звертали на мене уваги. Їм і без мене вистачало роботи, треба було втихомирити людей. І хоч двоє робополіцейських все ж таки спробували до мене підійти, але інші роботи їх просто знесли своїм потоком. Насилу, але я дісталася мерії. Я ледве дихала, мені дуже хотілося їсти, але я трималася з останніх сил. Скоро все скінчиться.

Але все тільки починалося. Перед мерією стояв натовп озброєних роботів і людей. Я ахнула. Як же Вілл вибереться звідти? Я знала, що він вже всередині, просто знала. Я причаїлася за рогом сусідньої будівлі і спостерігала. І ось воно сталося. Усі вогні, що світилися, всі роботи, абсолютно вся техніка завмерла. Місто ніби заснуло. Десяток військових, живих людей, здивовано застигли. Вони дивилися одне на одного, не розуміючи, що відбувається.

Все трапилося в одну мить. З-за рогу вискочив іржавенький автомобіль, а з вікна на другому поверсі вистрибнув Вілл. Він приземлився точно поруч із військовими, збивши двох із ніг і відібравши в одного автомат. Відстрілюючись, він побіг до машини, гукнувши моє ім’я. Я теж побігла. Я не думала, що роблю, не дивилася, інакше просто заціпеніла б від страху. Я чула, як пролітали кулі, бачила падаючі тіла, але поки я та Вілл були живі, ніщо інше не мало значення. Я вже майже добігла до машини, як Вілл відбіг трохи вперед, щоб допомогти товаришу. Він на секунду відволікся і випустив з поля зору стрільця у вікні. Але я його бачила. Снайпер направив червону лазерну точку прямо на груди Віллу, ліворуч, туди, де билося його серце. Я не розуміла, що роблю, я діяла на емоціях. Я раптом дуже чітко усвідомила, що не зможу жити, якщо Вілла не стане. Я не хотіла думати, чому, я просто знала і все. Ніколи було розмірковувати. Я просто рвонула, що є сил уперед і закрила його груди своїм плечем. Гострий біль пронизав моє тіло наскрізь, в очах потемніло і мене не стало.

Напевно, за секунду до того, як я відключилася, я вирішила, що до мене прийшла смерть, але я просто знепритомніла через біль і шок. Коли я прийшла до тями, поруч зі мною сидів Вілл і його мама. Я впізнала її, хоч вона й сильно постаріла за цей час. Я насилу видавила з себе усмішку.

— У нас все вийшло, — Вілл мені тепло усміхнувся. — Невелика армія людських військових ще намагається захистити мерію, але нас, бунтарів, більше і ми тепер не дозволимо роботам нами керувати. Місто більше не панує над нами. Ми пануємо над містом.

— Я рада, — слова давалися мені важко, але я хотіла говорити.

Вілл дивився на мене і раптом на його блідих щоках проступив легкий рум’янець. Він зняв окуляри, потер очі й глянув на мене.

— І дякую, що не дала мені померти, Єво, — він ніжно торкнувся моєї руки.

— Я віддала тобі борг. Ти ж колись теж мене врятував, — я потяглася до шраму на його щоці.

Вілл нахилився і я легенько торкнулася знайомого шраму. Краєм ока я помітила, що мама Вілла вийшла з кімнати.

— Тепер у тебе теж буде шрам, — Вілл винувато усміхнувся.

— Нічого, він важливий.

Вілл довго дивився на мене, а я на нього. Потім він нахилився ще ближче і поцілував мене.

— Давно мріяв це зробити.

— Треба було знайти мене раніше.

— Тепер я тебе не відпущу.

— А я й не піду.

На нас чекав довгий шлях відновлення звичного життя, але все це буде потім, а зараз ми насолоджувалися перемогою і довгоочікуваним возз’єднанням. Не потрібні жодні програми для того, щоб знайти ідеального чоловіка. Просто треба озирнутися навколо і тоді побачиш, що ось він, завжди був поряд з тобою.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше