Знайомство

Чесно кажучи, відмова новоявленого куратора багато чого б спростила. Якби не одне «але» – Олена добре знала, як працює її університет. Ніхто не розбиратиметься у примхах відьмаків. Витурили з практики – отримуй незалік та додаткові проблеми, ще й з батьками зв'яжуться. А проблем із навчанням дівчина ніколи не мала, і здобувати їх не планувала. Якби не Настя та розподіл практикантів! І цей Андрій – хто він взагалі такий? Що він собі думає, якщо сміє відмовлятися від неї, ледве побачивши? Можливо, вона співробітниця мрії та ідеально впишеться в цей колектив!

Однак, проблема відмови швидко вирішилась – Лев Володимирович делікатно нагадав, що Настя не може дочекатися розповісти практикантці про всі особливості роботи в управлінні з забезпечення магбезпеки. Олена зрозуміла натяк та швидко залишила кабінет, поки від напруги щось не вибухнуло.

– Андрійко вередує? – здогадалася Настя. – Не хвилюйся, він хлопець специфічний, але хороший. Зараз вони розберуться.

Нічого собі «вередує». Дитина він чи дорослий (і попри його поведінку об’єктивно привабливий) чоловік? Однак, цю думку, особливо частину про привабливість, дівчина вирішила залишити при собі.

– Тоді видрукуй мені, будь ласка, наново техніку безпеки та статут. Мої папери близько познайомилися з кікіморою. Думаю, в університеті таке не приймуть.

Дівчата синхронно розсміялися, і викликана дивним непорозумінням напруга почала відпускати. Настя гостинно зробила ще кави, принесла всі необхідні папери та дала Олені спокій. Скориставшись можливістю, студентка ознайомилася з доволі стандартною інформацією, підписала та попросила занести до офісу Лева Володимировича пізніше. Ризикувати та відвідувати його самостійно вже не хотілося – в офісі була на диво смачна кава, і дівчина обрала спокійно насолоджуватися напоєм, а не шукати чергових пригод.

Однак, пригоди незабаром самі знайшли її. Новопризначений куратор з практики вийшов з офісу керівника і спрямував в напрямку своєї підопічної.

– Ти закінчила з папірцями? Договір про практику підпишемо цього тижня, а поки готуйся, – і напевно, про таке запрошення мріє кожна жінка, – поїдемо полювати на відьму.

Від цієї пропозиції Олена ледве не впала зі зручного офісного крісла. На відьму? Ким її вважають ці божевільні? Вона, врешті-решт, художниця, а не нова відьмачка, тьху ти, мисливиця у штаті. Чи її сумніві так яскраво відобразилися на обличчі, чи Андрій вирішив нарешті поводитися по-людськи, але він дозволив собі пояснитися.

– В нас терміновий виклик, а я черговий. Там дрібниці, один підприємець жаліється, що його надурили. Лев сказав, щоб я взяв тебе для ознайомлення. Перевіримо швиденько і відпочивати.

Хотілося перепитати, чи обов’язково це. Відьом Олена не боялася, усі її подруги регулярно користувалися послугами ворожок, та й сама вона інколи цікавилася. Більше лякав цей, так би мовити, куратор – пів години тому він бачити її не хотів, а тепер прагне показати робочий процес. Зрозуміло, що на це вплинув Лев Володимирович, але таке ставлення все одно бентежило. Однак, відмовитися дівчина не наважилася, тим паче планів на день не мала.

– Добре, тільки з Настею попрощаюся.

Та не змусила чекати – за кілька хвилин підлетіла до свого столу, перебираючи документи у явно піднесеному настрої.

– Ви вже все владнали? – дівчина помітно зраділа. – Як чудово. В мене сьогодні скорочений день, тому, чесно кажучи, ніколи було б вас мирити.   

Це і не її обов’язок, подумалося Олені. Якби відьмак з початку повівся трошки привітніше… Наприклад, до Насті він охоче звернувся:

– І куди ж ти така красива зібралася? До чергового нещасного з Тіндеру?

Настя хитро поглянула з-під довжелезних вій. Театрально махнула ідеальними гладкими хвилями волосся – на Дайсон крутить, не інакше. Цікаво – відьмаки так гарно платять, чи черговий, як прозвучало, «нещасний» розщедрився?

– Все ти знаєш, Андрійку, ну нічого від тебе не приховати!

– А таку красу ховати й не можна – злочин.

Олена скривилася від цього параду дешевих підкатів, зціпивши зуби, пробурмотіла Насті кілька слів на прощання та вийшла на свіже повітря. Відьмак, сильно не затримавшись, приєднався до неї за кілька хвилин.

– Ти не думай нічого, вона така тупа, що мене аж бісить, – зізнався довірливо. – А ці безглузді розмови для підтримки тонусу.

Лицемірна сволота. Тут Олена вже натурально скипіла – на щастя, подумки, бо треба тримати себе в руках. Вона не була головною фанаткою Насті, і з оцінкою її рівня інтелекту могла частково погодитися. Але, по-перше, дуже сумнівно, щоб відьмаки, яких гроші цікавили більше за жінок, взяли б її на роботу лише за нарощені вії, наколоті губи та навички флірту. По-друге, Олена жила за принципом: хтось не подобається – тримайся від нього якомога далі та не звертай уваги. Цим вона керувалася й у випадку Насті. А навіщо відьмак навмисне залицявся до неї, щоб потім так зневажливо характеризувати перед іншими? В чому його проблема?

«В тому ж, що спричинило його дивні нападки на тебе», – подумала дівчина. Але перевела подих і промовчала.

Андрій викликав таксі та закурив. Олена подумки скривилася. Вона колись спробувала – років в десять чи одинадцять, з Наталкою з сусіднього під'їзду, яка досі впевнено тримається на посаді кращої подруги. Мама, повернувшись з роботи, відчула «аромат». Відреагувала спокійно, без криків та істерик. Просто вийшла до найближчого кіоску за цигарками, купила пачку і змусила викурити її за раз. Відбулося це ввечері у п'ятницю, Оленку після цього нудило всі вихідні. Складно сказати, як оцінили б цей метод виховання сучасні психологи, але дівчину нудило від цигарок і в її неповні двадцять.

Але свою думку щодо шкідливих звичок вона мудро лишила при собі. Не зважаючи на обставини, було цікаво побачити справжню відьмацьку роботу, а дим можна було й потерпіти. Таксі, на щастя, під'їхало менше, ніж за п'ять хвилин. Андрій спритно викинув недопалок і сів на заднє сидіння, нахабно хлопнувши дверима перед носом Олени.