Перше враження

Яким може бути сон нещасної дівчини, яку без її згоди розподілили до відьмачого лігва? Безперечно, тривожним. Заснула Олена прямо в одязі, плутаючись в думках та враженнях. Прокинулася аж на третьому будильнику. Гарячої води в гуртожитку так і не з’явилося – ось вам і сучасність, вишукане поєднання техніки та магії. Їжі в студентському холодильнику не водилося тим паче. Дарма що ранок видався яким завгодно, але не добрим, необхідно було збиратися на практику. Староста ще вчора попередила, що на базі практики на студентів очікуватимуть вже наступного дня після розподілу від університету. Буде проведений інструктаж, ознайомлення з технікою безпеки та поставлені основні задачі практики.

Про всяк випадок, Олена вирішила справити позитивне враження на відьмаків, тому поставила мету якнайшвидше дістатися їхнього офісу. Поправляти на собі сорочку довелося на ходу, зав’язувати волосся вже на сходах біля стаціонарного університетського порталу. Залишалося сподіватися, що чубчик виглядає пристойно, бо з ним, як і в усіх дівчат, було найбільше мороки. Відсканувавши в порталі студентський квиток – дякувати Міністерству освіти за пільги на транспорт, вона спритно знайшла на мапі найближчий до офісу відьмаків портал – виявилося, вони мають власний стаціонарний – і активувала процедуру переміщення.

Відьмацький офіс виглядав солідно та дорого, як і мав виглядати. А головне – в ньому працювали кондиціонери. Червнева спека давалася взнаки, тому в прохолодному приміщенні Олена зітхнула з полегшенням. Лишилося тільки знайти якусь особу, що стане провідником до відьмачої контори. Повинен же в них бути секретар або адміністратор?

– Оленко, це ти? Нарешті!

Дівчина з подивом впізнала Настю, тогорічну випускницю їхнього університету. Зі студентських років вона не змінилася, продовжувала надавати перевагу ідеально підібраному одягу, ніби з дописів модних інфлюенсерок в Інстаграмі, та такому ж макіяжу. Хіба що волосся наростила – чи воно само відросло таке довге? Лишилося тільки здогадуватися.

За студентських років Настя не була найстараннішою в університеті. Олена добре пам’ятала, як вона жалілася на скарги викладачів, постійні борги та недопуск до сесії. Але це не завадило їй отримати диплом та якимось дивом, не інакше, влаштуватися до управління з забезпечення магбезпеки. Не найпрестижніше місце роботи, але платили вони добре. Виявилося, що саме Насті Олена має бути вдячна за таке приємне місце практики.

– Коли Лев Володимирович попросив підібрати практикантку для відновлення наших матеріалів, мені був потрібний хтось знайомий. А з універу я пам’ятаю лише тебе.

– З усією повагою, Насте, але скільки головного болю мені від твоєї пам’яті.

Знайома нападки логічно не зрозуміла. Вона, певно, звикла до свого робочого місця та пов’язаних з ним ризиків та активностей, а ось в Олені дух авантюризму з початку самостійного життя не прокидався. Однак, з проблемами було вирішено розбиратися за мірою їх виникнення. Поки що нічого страшного, крім загального нерозуміння ситуації, не відбувалося.

– Нічого, тобі сподобається, – життєрадісно запевнила вона. Не питаючи, зробила обом кави, одночасно продовжуючи. – Дивись, в нас такий план: керівник за десять хвилинок закінчить свої справи, я проведу до нього, він познайомить тебе з твоїм куратором від компанії, куратор проведе інструктаж, потім ти підпишеш договір, потім…

Етапів, які описувала Настя з неабияким натхненням, було стільки, що в Олени запаморочилася голова. А це тільки початок! Що ж буде, коли вона по-справжньому почне практику? І чому не можна просто тихенько сісти у спеціально виділеному приміщенні та почати роботу? Для чого такі складнощі?

Німі запитання дівчина лишила при собі, тим паче їхній односторонній діалог був доволі швидко перерваний новою дійовою особою. З іншого боку офісу до приймальні зайшов похилого віку чоловік. Ні, не так – сказати, що він був поважного віку було б хамською брехнею. Він належав до тієї категорії чоловіків, про яких кажуть «у самому розквіті сил», і це звучить доречно, скільки б їм років не було. Широкі плечі, міцний силует та пружна хода моментально видавали відьмака. Такого, що не ослаб з віком, а навпаки набув неоціненних навичок та досвіду. Про те, що це не дається просто так, свідчив широкий шрам на лівій щоці чоловіка, який не приховувала навіть коротка щетина. Сивина на висках також викликала повагу більшою мірою до досвіду чоловіка, аніж до його віку. Дивився він показно суворо, але десь глибоко в очах Олена все ж розгледіла доброзичливість.

– Леве Володимировичу, це Олена, художниця, Олено, це Лев Володимирович, наш керівник, – затараторила Настя.

Чоловік привітно кивнув, і швидко роздав вказівки:

– Нам сьогодні надішлють підписаний договір, віднесеш мені. Коли повернуться мисливці третьої групи, нагадаєш, що з ними планується репортаж для телебачення. Це під твоїм повним контролем. А ви на практику? Ходімо.

Олена встигла тільки швиденько поставити кружку на стіл та припустити за чоловіком. Він не квапився, в кожному кроці відчувалася очевидно притаманна цій людині розважливість, але чомусь вона все одно за ним не встигала. Шлях до офісу керівника був недовгим, і Лев Володимирович, як людина ділова, одразу почав інформувати її про поставлену задачу. На відміну від Насті, говорив він в помірному темпі, мало, але влучно. До нього хотілося прислухатися, і Настя дозволила собі довіритися першому враженню, яке стверджувало, що головний відьмак людина адекватна, і проблем з ним не виникне. Його стислі пояснення були цілком зрозумілі: до відьмаків під час роботи над одним з замовлень потрапили дві старовинні гравюри, для того, щоб розкрити нові деталі, необхідно їх ретельно дослідити, що і викликало потребу в реставрації. Зрозуміло, що реліквію, яка розсипається в тебе в руках, багато не дослідиш. 

На питання, чому саме вона, яке осмілилася поставити Олена, відьмак надав також цілком логічну відповідь: шукали молодого спеціаліста, тому що в пріоритеті час, а студента-практиканта він призначив обирати Насті, бо довіряв їй. Попередній інструктаж тривав недовго і був повністю коректним, що зародило хитку надію на спокійне проходження практики. Лишилося тільки ознайомитися зі статутом компанії та технікою безпеки, підписати всі необхідні папери, і перший день практики закінчено.