Глава 17

Суд світла

Патрулі не ввірвалися в квартал одразу. Вони з’явилися з темряви повільно, мов тіні, які навчилися ходити. Попереду йшли двоє в темній броні, за ними — люди в плащах Служби магії, а позаду котили візок із генератором світла. Коли вони зупинилися, з візка вирвалося холодне сяйво, яке різко відділило їх від людей біля вогнища.

— Громадяни Веларіона, — сказав чоловік у плащі. — Ви перебуваєте в зоні надзвичайного стану.

Його голос був гучним і рівним. Таким голосом не питають — ним повідомляють.

Архен стояв біля вогню і не рухався. Полум’я відбивалося в його очах теплим світлом, зовсім не схожим на світіння кристалів.

— Нам відомо, що тут присутній об’єкт, причетний до збою в системі живлення міста, — продовжив чоловік. — Він має вийти вперед.

Люди мовчали. Хтось стиснув руку на плечі дитини.

Архен зробив крок.

— Це я, — сказав він.

Холодне світло генератора впало на нього. У цьому світлі він здавався меншим, ніж біля вогню. Не слабшим — просто людським.

— Назви себе, — наказав чоловік.

— Моє ім’я Архен.

— Для Служби ти — Ресурс 417, — відповів той. — І ти відповідатимеш за те, що зробив.

— Я не ламав місто, — сказав Архен. — Я перестав бути його частиною.

— Ти втрутився в потік, — різко сказав інженер позаду нього. — Через тебе мільйони людей залишилися без світла.

— Через вас мільйони дітей стали трубами, — відповів Архен.

У натовпі з’явився шепіт.

— Ти маніпулюєш страхом, — сказав чоловік у плащі. — Місто не може жити без системи.

— Місто не може жити без людей, — відповів Архен. — А система жила без них.

Чоловік зробив знак. Солдати рушили вперед.

— Ти підеш із нами, — сказав він. — Ти постанеш перед судом світла.

— Судом? — перепитала жінка з натовпу. — Ви хочете судити його за темряву?

— За хаос, — відповів чоловік. — За страх. За втрату порядку.

— За правду, — сказав Архен.

Він не відступив, коли солдати підійшли ближче. Він відчув, як у грудях піднімається тепло, але не дав йому вийти. Він не хотів битися. Він хотів, щоб його бачили.

— Якщо ви заберете мене, — сказав він, — ви заберете не світло. Ви заберете голос.

— Голос нічого не означає без системи, — відповів чоловік.

— А система нічого не означає без життя, — сказав Архен.

Один із солдатів простягнув руку.

У цей момент у натовпі хтось крикнув:

— А мій брат?! Його забрали в Службу три роки тому! Де він?!

Інший голос:

— А мого сина?!

— А мою сестру?!

Голоси піднімалися, як дим.

Чоловік у плащі обернувся.

— Це питання не до вас, — сказав він людям. — Це питання до Служби.

— Ви і є Служба! — крикнули з натовпу.

Архен відчув, як щось у повітрі змінилося. Не світло. Настрій.

— Я був там, — сказав він голосно. — У клітках. Я бачив, як із людей роблять лампи.

Тиша стала важкою.

— Він бреше, — сказав інженер. — Це необхідні заходи.

— Ти називаєш необхідністю те, що робить місто богом, — відповів Архен. — Але боги мруть.

Солдат знову потягнувся до нього.

І тоді жінка з дитиною вийшла вперед.

— Якщо ви його заберете, — сказала вона, — заберіть і мене. Бо я не хочу світла, за яке платять дітьми.

Ще одна людина стала поруч.

Потім ще одна.

І ще.

Люди не кидалися вперед. Вони просто встали між Археном і патрулем.

Чоловік у плащі зробив крок назад.

— Ви не розумієте, — сказав він. — Без системи буде смерть.

— А з нею була, — відповіла жінка.

Солдати стояли, не знаючи, що робити. Їхні кристали світилися, але нерішуче.

— Відступаємо, — сказав нарешті чоловік. — Ми ще повернемося.

Вони відходили повільно, не повертаючись спиною до натовпу.

Коли світло генератора зникло, вогнище знову стало головним світлом площі.

Архен сів на камінь. Його руки тремтіли.

— Це тільки початок, — сказала жінка в масці, підходячи до нього.

— Я знаю, — відповів він. — Тепер вони назвуть це бунтом.

— Ні, — сказала вона. — Вони назвуть це вірою.

Архен подивився на людей навколо. На вогники в їхніх руках. На темне небо над містом.

— Я не хочу бути пророком, — сказав він.

— Ти і не будеш, — відповіла вона. — Ти будеш свідком.

Він заплющив очі й відчув, як світло в ньому не горить, а тримається.

Тепер у міста був ворог.
Ім’я — темрява.
Але вперше в темряві з’явилися люди, які не боялися стояти разом.