Місто, яке не позначено на картах

Розділ 19

Тільки опівдні мене розбудило яскраве сонячне світло, яке проникло через вікно. Саши вже не було. Спочатку мені здалося, що мені все це наснилося, але ж не могли всі ті почуття які я пережила вночі просто примаритися. Мабуть Саша просто пішов на роботу і незахотів мене будити. Після стількох місяців самотності, я і не думала, що ще маю якісь відчуття. Я думала, що їх забрав мій чоловік, що я їх залишила десь на його тумбочці пилитися. А Саша вчора показав мені що вони завжди були зі мною. Я просто лежала на ліжку, і легенько  прикусила свою губу, і згадувала в найдрібніших подробицях вчорашній день, а саме ніч коли ми з Сашею були в моїй кімнаті і кохалися. Я ніколи не забуду цього, і з нетерпінням чекаю наступної нашої зустрічі. І тут я захотіла повернутися в нашу з Сашею схованку біля моря. Я одягнулася, взяла альбом, фарби  і пішла до тієї могутньої гори, яка сховає мене від навколишнього світу. По піску і під палючим сонцем дуже тяжко йти, але я все намагаюся заглянути за горизонт і побачити хоча б обриси піщаної гори. 
Ось і вона така прекрасна і нескінченна, я наближаюся до неї все ближче і ближче. Ось вона підноситься наді мною ніби запрошує зайти в середину. Я спочатку оглянулася перевіряючи чи нікого не має поряд, чи ніхто не бачить мене. На щастя нікого не було, так далеко місцеві не заходять. Я не хотіла щоб хтось ще дізнався про цю таємничу схованку, вона тільки для нас з Сашею. Більше я нікого не хочу бачити тут, і не підпущу навіть близько підійти до неї. По морю я обігнула гору і опинилася в схованці,  крім самотньої чайки там нікого більше не було. І то чайка коли побачила мене швидко полетіла геть. Я сіла на пісок взяла альбом в руки і в перші хвилини була в ступорі. Я не знала, що намалювати не було настрою малювати море, зараз воно спокійне не має хвиль, небо над ним безхмарне і ця його блакить прямо сліпить мені очі.
І тут в мою голову почали приходити картинки з вчорашньої ночі. Ось почали  з'являтися хаотичні і нерівні, але заукругленні лінії, вимальовуються образи, появляються предмети і навіть люди. Коли я закінчила її малювати, вона мені дуже сподобалася в ній було все страх, радість, кохання, пристрасть, сором. Ця картина була про нас з Сашею, і про першу нашу ніч проведену разом. На цій картині було дві людини жінка і чоловік, які злилися в екстазі, на маленькому ліжку, вони були в середині швидкого вихору, цей вихор хапав і кружляв все що було біля тих двох, але їх не чіпав. Те що відбувалося біля ліжка не було підвладне тим двом, їм навіть було на все те байдуже. В цій картині переважали кольори пристрасті - це червоний, чорний, помаранчевий, рожевий. Вони всі були не яскравими, а якимись темними. Мабуть десь всередині, у мене ці кольори асоціюються з пристрастю.
За створенням цієї картини я і не помітила, що просиділа в цьому сховку цілий день. Коли я підняла очі після вивчення даної картини, я зрозуміла що вже заходить сонце за гору. Я обернулася, щоб подивитися на його палітру кольорів і помітила, що це кольори пристрасті. Сонце зараз відчуває теж саме, що і я, і воно ділиться цим зі всім світом. І мене промайнула думка, що я цією картиною  теж повинна поділитися, звичайно не зі всім світом, а хоча б з однією людиною.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше