Розділ 18

Я йду на побачення з Сашею. У мене всі пахви з потіли. Він обіцяв що ми зустрінемося біля кафе « У Джо » близько шести. Але вже о пів на сьому, а його ще не має. А ні, я бачу якусь маленьку точку  яка швидко наближається сюди. Вона стає все більше і більше, і вона точно йде сюди. Ось ось вона стане помітна для мого зору. О, ні я помилилася, це якась дуже велика жінка, але з далеку була дуже схожа на Сашу.
— Когось, чекаєте, дівчино? - ззаду мене пролунав чоловічий голос.
— Ой, - тихо скрикнула я коли розвернулася назад, - ти чого мене лякаєш?
— Я тебе що налякав? Вибач я ж не знав, що ти така боягузка! - підійшовши до мене ближче і поцілувавши в чоло сказав Саша.
— Знаєш скільки я тебе тут чекаю? Я вже хотіла йти звідси!
— Скільки? Ми ж домовлялися на шість я навіть на десять хвилин раніше прийшов! - і він простягнув праву руку де у нього був механічний годинник до мене. - Ось можеш подивитися.
— А на моєму майже сім, - подивилася я на свій механічний годинник і тільки зараз згадала, що вчора випадково його вдарила об барну стійку в кафе коли обслуговувала відвідувачів і тоді він мабуть неправильно почав іти. - ну неважливо ти прийшов і то добре.
— Ходімо, я тобі дещо покажу! - Саша взяв мене під руку і ми пішли в сторону пляжу. Ми довго йшли по берегу, він говорив про свою маму, батька, про роботу. Спочатку я його слухала, навіть щось відповідала. Але потім я почала турбуватися, куди це ми так довго йдемо і чи достатньо гарно я його знаю, щоб і ти з ним так далеко і невідомо куди. Тоді я зупинилася і застигла на місці.
— Щось трапилося? Чого ти зупинилася? Нам тут трошки залишилося! - показав кудись за горизонт Саша.
— Саш це може тебе образити. Але я більше не зрушу з місця поки ти не скажеш куди ми йдемо. Бо ми вже довгий час йдемо по пляжу, а я так далеко ще ніколи не заходила і не знаю чого чекати за горизонтом.
— Я не ображаюся, я розумію що ми довго йдемо і ти вже почала сумніватися в мені. Але прошу тебе довіритися мені, я нічого поганого не зроблю. Скажу я тільки одне я це місце знайшов ще в дитинстві і я там зі своєю сестрою завжди проводили час. А тепер я хочу поділитися з тобою цим місцем.
Я кивнула в знак згоди,  знову взяла його за руку і ми пішли далі. Тепер я почала помічати що невеликий холмік, який був попереду почав збільшуватися, і тепер перетворюється на справжню гору. Ми дуже швидко підійшли до неї, маленька частина цієї гори заходила прямо в море і поєднувалася з нею в одне ціле.
— А тепер знімай своє взуття. - сказав Саша одночасно знімаючи своє взуття.
— Ми йдемо купатися? - незрозуміла я, що можна ще робити тут.
— Ахаха купатися, ні! Бери мене за руку і йди за мною. Зараз побачиш щось дивовижне.
Я взяла Сашу за руку і ми почали заходити в воду, ми йшли по воді тримаючись за гору. І коли ми її обійшли я побачила пляж, який був обгороджений з трьох сторін горою і виходив прямо в море. Цей пляж був таких мініатюрних розмірів, що тільки двох дорослих людей і міг помістити в собі.
— Ну, що як тобі? - спитав мене Саша.
— Цей пляж прекрасний! Як ти його знайшов?
— В дитинстві батьки завжди нас з сестрою завжди відправляли гратися біля моря. І ми тут досліджували кожен куточок пляжу, і ось колись сестра захворіла і залишилася дома. А мені набридло грати на тому пляжі і тому я пішов далі. І коли дійшов до цієї гори думав повернутися назад, але мені було цікаво що за нею, і цікавість перемогла. Я обійшов її по морю і побачив цей дивовижний пляж. І після цього ми завжди з сестрою сюди бігали ховатися.
— А від кого ви ховалися?
— Незнаю мабуть від навколишнього світу. Ми вигадували різні історії, гралися.
— Я розумію. Я рада, що ти показав мені це місце.
—  Я думаю ти б могла тут малювати, якщо звичайно цього хочеш.
— Я дуже цього хочу. Дякую. - я наблизилася до губ Саші і поцілувала його, він відповів мені на поцілунок. Незнаю скільки ми сиділи на цьому пляжі, але мені було так спокійно на душі. Море, пляж, вечір, Саша - все що я люблю в одному місці.
— Давай я тебе проведу додому.
— А вже треба йти? Мені так добре тут я не хочу нікуди уходити.
— Не хвилюйся ми ще сюди повернемося. Давай я тобі допоможу встати.
Не пам'ятаю, як ми з Сашею дійшли до моєї кімнати, як я опинилася в його обіймах. Я прийшла в себе тільки відчувши поряд його сильне тіло і губи, які притулилися до моїх губ. Це був дуже ніжний поцілунок, якого у нас ще ніколи не було. Потім Саша ніжно поцілував мою шию, а я в цей час намагалася відкрити двері закритими очима і стоячи задом до них. У мене це вийшло і ми прямо ввалилися в кімнату. Обійняв долонями моє лице, Саша не відриваючись дивився мені в очі. У мене подих перехопило. Я навіть не вірила, что Саша здатен на таке.
— Не треба зупинятися... - тільки і змогла прошептати я.
Він був дуже гарячий в ліжку, він не помічав нічого, але пристрасно жадав мене. Мені здалося, що ніжні, тремтливі пальці Саши, його тіло, стало раптом податливе, заповняють весь простір, вивчаючи мене.
Я могла поклястися, що ще ніколи секс не доставляв мені такого задоволення. Саша передбачав все, що я хочу, він безпомилково знав, що моє тіло тільки і мріє про ласку. Один раз мені навіть здалося, що він прошепотів « я кохаю тебе », але, можливо, я помилилася — дотики Саши затуманили мені голову. Мій колишній чоловік, наприклад, займався коханням так квапливо, ніби боявся запізнитися до « самотнього друга ». З Сашею все було по іншому. Він, забувши про все на світі, входив в мене з такою пристрастю, що при кожному його рух я скрикувала від насолоди, а коли його рухи стали більше сильними і частими, мені здалося, що я сходжу з розуму. Відчув, що я наближаюся до піку насолоди, він змусив мене майже зомліти!
Вражена невідомим раніше блаженством, я так і заснула в його обіймах, впевнена в своїй повній безпеці. Я давно не відчувала такого тепла і спокою в ліжку з чоловіком...