Розділ 12

Вже ранок, у мене жахливо болить голова з похмілля. Треба піти в магазин і купити таблетки. Але так важко встати з ліжка, тому  я лежу на спині і дивлюсь на порожню стелю. І в мою похмільну голову почали приходити жахливі думки. А що трапиться, якщо мій чоловік мене знайде? Як я себе повинна захистити? Як мені позбутися його, щоб він більше мене не бив? І на ці всі питання у мене тільки одна відповідь: треба його вбити. Ця холоднокровна думка не викликала у мене ні сумніву, ні жалості, ні гніву. Мені ніби стало спокійно від цієї думки, я відчула умиротворення. І тепер стеля стала не порожньою, там почалися з'являтися картинки. Ось я стою і ніби як в дуелі застрелюю свого чоловіка, тут я пронизую його тіло мечем, а тут я підливаю отруту йому в напій. І так багато картинок з'являється перед очима, що я не встигаю подивитися як я його ще вбиваю. Все крутиться перед очима, я сідаю на ліжко і намагаюся заспокоїтися, але це в мене не виходить, ось вже саме ліжко крутиться, а з ним і я ніби пішла в танок з дияволом. Вистачить! - кричу я в порожній кімнаті, ніби хтось цей жах контролює. І на моє здивування все зупинилося, все повернулося в норму, всі предмети стали на свої місця і перестали кружляти в танку. Я впала на подушку знесилена. «Треба звідси тікати» - сказала я сама собі перед тим як провалилася в сон.
Прокинулася я вже ближче до обіду, голова вже не болить, але думки про вбивство чоловіка не перестали переслідувати. Тому я вирішила, що мені треба купити якусь зброю для захисту. Нічого кращого ніж піти в магазин я не придумала. На вітринах красувалася тільки травматична зброя, але продавец-консультант побачивши що я так люто цікавлюсь зброєю запропонував дістати з-під поли зброю набагато краще, але коли я дізналася скільки вона коштує то  вирішила вибрати щось подешевше. Мені сподобалась невеличкий розкладний ножик Opinel (Опінель), але при тому дуже гострий. Він був трошки більший за мою руку, а це означає що я можу зберігати його де завгодно. Тому я його купила, після покупки я відчула себе ніби в старому вестерні  і вирішила заховати ніж в кросівки. Але далеко я так не пройшла він впивався мені в ногу і противно тер. Тому я перемістила його в передню кишеню джинсів. Відчувавши в своїх джинсах холодну зброю, якою я зможу вирішити свою проблему, яка переслідує мене навіть у снах я відчула як мурашки прокотилися по всьому тілу. Тепер я думаю, що не така ж гарна ідея вбивати людину, навіть якщо вона цього заслуговує. Тепер думки про вбивство свого чоловіка не доставляють мені радості, а навпаки я відчуваю страх. І мене починають переслідувати інші думки, тепер я хочу позбутися ножа і ніколи не згадувати про це. Коли я прийшла в свою кімнату я кинула цей маленький і непримітний ножик під ліжко. І тепер я розумію, яка я дурна що почала думати про вбивство. Я не така людина, яка може вбити іншу людину, навіть свого чоловіка - тирана. І щоб позбутися цих думок я беру пензлі  і починаю малювати на стелі. Я навіть не дивлюся на те що малюю, моя рука сама вимальвує малюнок. Закінчую я його тільки на наступний ранок. Тільки зараз я бачу, що я намалювала і жахнулася від побаченого. Це був янгол, але не звичайний це янгол смерті. Він вбраний в усе чорне і тримає в руках блискучий і величний меч, який  обертає змія така ж чорна, як і самий янгол. А з чорних пустих очей янгола тече бордова кров. Тепер він буде спостерігати за мною весь час. Хоч мені було страшно дивитися на нього, я цілу ніч не спала тому тільки моя голова торкнулася подушки я впала в сон. І мені приснився цей страшний янгол він повільно протягував мені свою руку, а я намагалася уникнути його доторку.