Розділ 9

Я вже рахую дні до вівторка. У мене вирують різні почуття, з одної сторони я хочу з ним піти гуляти, а з іншої я боюся. Тому сьогодні я дуже розгублена, вже трьом людям винесла не те що вони замовляли. І ось знову, відправили страву назад. Треба взяти блокнот і все записувати.
— Гей, крихітко, чого ти така розгублена, - після цих слів я відчула удар по спідницях, - може тебе вже давно ніхто не задовольняє. - це зробив чоловік грубої зовнішності і шрамом на все лице, - Так, ти тільки скажи і я тебе осідлаю. - він і його друзі, які сиділи за столиком заржали, як стадо коней.
Так я йому з всього розмаху вліпила ляпас.
— Не торкайтесь мене ніколи, - мені вже надоїло, що є такі чоловіки, які думають, що їм можна бити жінок. Не для того я втекла від чоловіка - тирана, щоб мене тут принижували. 
Я після того, як я його вдарила я швидко розвернулася і попрямувала в  напрямку кухні. Але цей жахливий чоловік не збирався мене відпускати, він піднявся з свого стільця і за два прижка приблизився до мене. Він боляче схопив мене за руку і розвернув до себе. Однією рукою він тримав мене за лікоть, а інша тримала мене за талію і наближала мене до нього.
— Що ти сказала, сука, знаєш хто я такий, та я тебе в порошок зітру.
На шум вибіг Беззубий Джо:
— Що за шум? - він побачив, що мене і цього дивного чоловіка і зрозумів, що сталося. - Шрам? Ти вже давно не заходив до нас!
— Привіт, Джо. Та думаю зайду познайомсь з твоїми новими офіціантками, - я намагалася вирватися, але у нього була залізна хватка.
— Шрам, друже, відпусти дівчину, я з нею сам розберуся...
— Джо ти ж знаєш, що я її краще провчу. Так, що вона запам'ятає мене на все життя.
— Шрам, мені здається вона вже тебе запам'ятала. Відпусти її, а то в мене скоро закічаться офіціанти після твоїх посиденьок. По старій дружбі відпусти її.
Але Шрам здається не збирався мене відпускати, йому подобалося зі мною гратися.
— Гаразд, можеш іти, - він послабив хватку, і я змогла вирватися. - Хлопці, ходімо нам тут не раді.
Я стояла за спиною Беззубиго Джо і дивилася як Шрам і його люди повільно покидають кафе. Після того, як всі вийшли Джо схопив мене за лікотьі повів в свій кабінет.
— Що ти наробила? - почав кричати Джо, - Ти хоч знаєш в яку жопу мене затягла? - він почав кричати, але швидко заспокоївся. - Звичайно не знаєш. Шрам тут так званий місцевий авторитет. Він після цього випадку моє кафе з землею зрівняє. Як би ти знала в яку копійку мені влетить згладити цю ситуацію. Хоч скажи, що ти зробила?
— Я дала йому ляща, але і він мене вдарив.
— Я не питав, що він зробив, я питав що ти зробила. І все? Більше нічого?
— Ні, вибач мені Джо. Я не хотіла.
— Гаразд, нічого страшного і не з такого виплутувався. Іди працюй.
Що я накоїла, нажила ворга в лиці місцевого авторитета. Тепер буду більш обачна. Коли я вийшла з кабінету Джо, як на мене накинулася Марлен.
— Ну що, Джо сказав?
— Сказав, що домовиться зі Шармом.
— Охохо, Кіра, оце тобі не пощастило тільки нещодавно прийшла працювати, як вже нарвалася на місцевого авторитету. Моя тобі порада, бути дуже обережною і виростити очі на потилиці. Не переживай, якщо Джо сказав, що домовиться значить так і буде. Так, що йдемо обслуговувати клієнтів.
Марлен права тепер мені треба виростити очі на потилиці, а якщо цього не зроблю то не довго мені залишилося.