Розділ 2

Вже сходить сонце, ліхтарі на вулиці по черзі тухнуть. Але все одно небезпечно виходити, посижу ще годинку в кімнаті. В цьому місті процвітає контрабанда різними речами починаючи з одягу закінчуючи наркотиками. Так що коли становится темно краще не виходити на вулицю.
Я зайшла в єдиний магазин в цьому місті, крім мене і ще декількох жінок нікого не було, це і зрозуміло місцеві чоловіки з ранку проводять час на морі, хтось ловить рибу, а хтось вигружає контрабанду з кораблів. На превелике моє здивування магазин був дуже великим. Я купила хліб, ковбасу, постільну білизну, подушку, ковдру, пляшечку конячку, розкладну табуретку, фарби і альбом для малювання. Завжди хотіла навчитися малювати, але завжди щось заважало. А ще купила пару дрібничок, які знадобляться мені в цьому місті. Я вийшла з магазину в піднесеному настрої, але треба поспішати бо на роботу на дванадцять. 
Я прийшла в кафе на півгодини раніше, мені треба було зустрітися зі своїм босом Беззубим Джо. Звичайно це не його справжнє ім'я, але в цьому місті ніхто не називав свої справжні імена. Навіть я взяла собі псевдонім Кіра, від міста де я народилася Кіровоград. Я знаю що його перейменували на Кропивницький, але я народилася в Кіровограді, а не в якомусь незрозумілому Кропивницькому. З Кіровоградом зв'язані найкращі спогади мого дитинства і юності.
Беззубий Джо чоловік старше шістдесяти, з зморшкуватим обличчям і вже вицвілими очима, хоч його називають Беззубим насправді у нього є один передній зуб. Джо сидів в в'язниці, де йому вибили зуби, тому він пишається цим єдиним зубом, і каже що цим зубом він вигриз дорогу на волю.
Це кафе було таке ж бридке, як і страви які подавалися в ньому. Перші відвідувачі були чоловіки від яких за кілометр несло тухлою рибою. Вони сиділи за баром і пили пиво, так що офіціанти не потрібні були. І я вирішила познайомитися з іншими офіціантками, які працюють зі мною. Сама головна була тут Ірен вона працювала з самаго відкриття цього закладу. Їй було п'ятдесят два, але виглядала вона на багато старше. Вона була дуже худа, я б сказала висушена, невеликого зросту, у неї всі зуби і нігті були жовті, це мабуть із-за куріння. Ще зі мною працюватиме Марлен, вона так себе назвала бо думає що схожа на Марлен Дітріх. Але мені вона схожа більше на рибу телескоп. Такі рибки були у мене в дитинстві, я їх дуже любила, ось чому вона мені сподобалась.
Десь під вечір, почав збиратися народ, і я виносила замовлення за замовленням. Грала музика десь мого дитинства, пахло рибою, сигарами і духами, і за останні п'ятнадцять років я відчула задоволення. Після роботи я піднялася до себе в кімнату, у мене так ноги гуділи тільки коли чоловік прив'язував  мене в підвалі до труби з гарячою водою. Але це «гудіння» було приємне. Я змінила постільну білизну, а ту що була винесла на вулицю і спалила. Поїла я тільки в час ночі, але спати не хотілося тому я вирішила спробувати щось намалювати. Я кинула подушку на підвіконня і сіла на неї. Я хотіла намалювати море.