Розділ 16: кров і корона

«Істинні монархи не носять корон. Вони носять страх на шиї.»

Мор зник. Але залишив по собі шрам — на небі, на землі… і в душах. Серце Тьми знищене, та тепер він вільний. А це означає лише одне: він готує фронт.

І першим, хто схилився перед ним, став король Арелон.

Коли Еліарна з командою повернулися на поверхню, вони побачили знамена. Чорні. Розірвані. На них — змія, що поїдає власний хвіст.

— Це… не герб Арелона, — сказала Рея. — Що тут сталося?

— Заколот? — припустив Каел.

— Гірше, — відповів Касіан, торкаючись змертвілого дерева. — Союз.

Місто Талмір — столиця Арелонського королівства — зустріло їх не з дзвонами, а зі зброєю. Гвардія не дозволила їм увійти до палацу. На воротах — новий закон:

«Ті, хто несуть вогонь і печаті, визнаються ворогами корони.

Наказом короля: страта за зраду.»

— Він продався, — стиха прошепотіла Ліа. — Арелон уклав угоду з Мором.

Вони пробрались у місто через таємний хід під старим театром. І там побачили те, що змінило все.

Король Вістар — той самий, що колись присягав боротись зі злом — сам носив чорну печатку на грудях. І щоночі він сидів на троні, слухаючи шепіт з-поза світів.

— Вони йдуть, — казав він сам до себе. — Вони несуть світло. Ми знищимо його. Ми зробимо цей світ темним — і чистим.

— Ти божевільний, — пролунало з тіні.

Вістар зірвався.

— Ти не розумієш! Вони хочуть вбити нас усіх! Але Мор… він пообіцяв вічне життя. Вічну силу. Без голоду. Без смерті. Без слабкості!

І з темряви вийшла вона — принцеса Серена, єдина спадкоємиця трону.

— А я обіцяю тобі смерть.

І встромила клинок у серце свого батька.

Але було пізно. Печатка на грудях короля не зникла — вона вибухнула. І з неї — вирвалося щось інше.

Мор лишив у ньому фрагмент себе. І тепер цей фрагмент почав вростати в палац.

Стіни почали чорніти. Вікна — закриватись. А трон… ожив.

— Бігти! — крикнула Еліарна, хапаючи Серену. — Палац перетворюється!

Вони вибігали через вогонь, крізь зруйновані стіни. Позаду — залишався не палац, а фортеця Мора. Його перше укріплення у світі живих.

— Тепер у нього є твердиня, — сказав Касіан, коли вони опинилися на безпечній відстані.

— Але й ми маємо щось нове, — відповіла Еліарна, дивлячись на Серену.

— Що саме?

— Кров короля. І корону. З її допомогою ми зможемо зруйнувати угоди, укладені з темрявою. Але це буде… боляче.

Серена кивнула.

— Я зроблю все, що треба. Навіть якщо доведеться зруйнувати все, чим була моя родина.