- Ні , я ніколи не стану твоєю відпусти Джеймса.
- Хахаха ти будеш моєю в будь якому випадку я ж кохаю тебе з самого дитинсва. Через тебе мене вкусив мутант і я тепер ніколи не стану таким як був. Проте я можу тебе зробити такою як я і ми будемо разом назавжди. З посмішкою наче в божевільного сказав Калеб.
Джеймсу набридло, що калеб прижав його шию він вдарив його та він відпустив.
- Вона ніколи не стане твоя.
- Щей як стане. Калеб піднімається та накидається на калеба кусаючи його за шию.
- Ні!!!
Фрея пркидається в холодному поту. Біля себе вона не побачила Джеймса, біля неї зовсім нікого небуло на вулиці світило сонечко яке своїми промінцями лоскотало їй обличчя. Вона встала та пішла на кухнютам вона побачила всю сімю в зборі.
- О і наша соня прокинулась. Сідай снідати.
Всі сіли за стіл. Фрея ледве їла млинці. Вона думала про те що сьогодні останній день проведений з ним.
- Про що думаєш сонечко.
- Та все добре.
Ми з Джеймсом пішли перевірити будинок. В будинку нікого не було тальки лежала якась записка на дуже старому папері. Фрея підійшла та розгорнула листок.
" Вельме шановна Фрея це я Ворон ти маєшмене памятати. Сьогодні той судний день від якого залежить життя всього людства. І ми будемо тебе чекати на тому самому місті де ми бачились і в минулий раз. Нікого головне з собою не бери. До нових зустрічей."
- Ну що там пише?
- Сьогодні останній день. Я буду змушена піти.
Ми ще посиділи разом з калебом до 9 години вечора і коли почалотрохи темніти я пішла. Я зупинилась біля дерева яке я памятала. Потім вспишка і я ворона, по інстинктам я летіла до печери.
- Я прийшла.
- Ну щож тоді почнемо. став в центр круга.
Всі чоловіки в чрному стали навколо мене та почали щось бурмутіти собі підніс. Я спочатку відчувала мурашки, а потім нестерпний біль в голові. Я закричала і впала на землю вони не зупинялась. Тоді я вирішила якшо я їм така важлива то я маю якісь сили я згаала про Калеба. І в голові я їх призвала. Монстрів. Які є повсьому світу. Я не встигла підняти очі в сторону печери як на людей в чорному нападали вони та кусали. Іони перетворювались та монстрів але вже без очій.
Продовження в наступній книзі