розслідування з другом дитинства

Голос за дверима сказав. 

- Є хтось вдома?

Голос мені здався дуже знайомий. Коли Джеймс відкрив двері, я побачила знайому морду. Це був Калеб. 

- Привіт. Я заскочила на нього і повісла на його шиї.

Він також буврадий мене бачити ми не бачились біля 2 років так як працювали в різних відділах. Через деякий час його перевели в іншу поліцію Флориди. Він був моїм однолітком, наші мами дуже добре дружиди, але після переїзду моєї сімї, ми не бачились. Ми виросли разом ходили в садок в одну групу, в школу в один клас та сиділи за однією партоювсі 11 років. В нас було багато спільних інтересів та ми разом вступили до одного університет. Він мені подобався 9 років в мене була симпатія до нього, але я так і не наважилась йому про це сказавти. Пообнімавшись з Калебом, я перевела погляд на Джеймса. Він стояв дуже не задоволений тим, що ще якийсь хлопець є. Чи ти тому що він бачив в ньому конкурента, чи то тому що ми будемо жити разом. 

- А ой, я забула вас познайомити. Калеб це Джеймс.

- Мене звати Калеб, буду радий знайомству. 

- Ага, я також. Фиркнув Джеймс.

- Так, хлопці заспокоїлись. Ходімо Калеб ти занесеш речі, і ми підемо до Генрі додому. 

- Добре, серденько.

Я посміхнулась та повела Калеба до будинку, я бачила невдоволений погляд Джеймса. Калеб швидко заніс чемодан та взяв все необхідне до своєї сумки.

- Ви не могли ще довше збиратись?

- Хлопче в тебе якісь проблеми, що з твоїм лицем. Чого такий невдоволений?

- Хлопці не сваріться, ми тут по роботі надіюсь всі це памятають. 

Ми йшли з Калебом говорили, ми не бачились достатньо довго тому в нас було про, що поговорити. Ми йшли та говорил про все, сміялись та гарно проводили час , що не скажеш про Джеймса він ішов похмурий і сердитий. Ми дійшли до будинку Генрі, він був наче новий ніби недавно хтось там жив, двері та вікна були зачинені. Я вирішила піти у середину, Калеб пішов обходити подвірря, а Джеймс залишився на виході. 

Я зайшла до будинку, там було все догори дригом, я зайшла до вітальні все було розкидано так ніби хтось швидко збирався, або шукав. Перевіривши все я попрямувала до спальні там також все було в безладі. Я заглянула під ліжко, там лежала коробка, я дістала та витерла від пилу її. На ній лежала записка з надписом: "Для Агента Калеба". Я взяла ту коробку та винесла на двір і поставила біля виходу. Після чого я повернулась до будику, я помітила двері які вели начебто до підвалу, я відкрила та вімкнула світло до підвалу. Унизу було все темно, я дістала з сумки ліхтарик та смустилась вниз. Ліхтарик осяяв уансь підвал та  побачила чоловіка в чорній мантії. 

- АААААА.

В ту ж секунду чоловік опинився біля мене, закрив рукою рот та приставив ніж до горла.

- Не смій кричати, бо зроблю те що не зробив у минулий раз. 

До підвалу забігає Джеймс та Калеб з криками відпусти її. Чоловік прошепотів мені на вухо, ми ще побачимось ти одна з нас...