розслідування триває

Я підняла листа, та знала, що я мушу розслідувати цю велику таємницю від якої залежить життя всіх жителів. Під листом лежав, щоденник Тома Рейнера. У середині з сторони обкладинки було написано: " Я живий, тут вся інформація, яка допоможе тобі мене знайти. Я вірю в тебе, лише ти мене врятуєш. Поспішай мене незабаром знайдуть!"

Я взяла щоденник та пішла на двір, вирішила ще прогулятись по двору можливо я ще щось цікаве знайду. Я помітила, трухлявий сіренький сарай, такий ніби він розсиплеться від малого навіть вітру. Я вирішила його перевірити, за мною йшов Джеймс. 

- Не треба за мною іти, я сама. 

- Я піду з тобою, хто його знає, що там. 

- Я піду сама, не сунь носа сюди, це небезпечно.

- А ти переживаєш за моє життя принцеса. 

- Ні, я просто не люблю коли мені заважають і лізуть куди не просять. 

- Все, все не дивись таким поглядом. Я буду тут, але якщо що кричи я врятую твою душу.

- Я не мала дівчинка, сама справлюсь і без тебе. 

І я попрямувала в сарай, хоч я і була рада що він переживав і піклувався, та я не могла ним жертвувати. Я потрапила в середину він був трухлявий  та нічого цікавого не було у ньому, але мою увагу привернула шафа. Вона була гарна, естетична, і біля неї стояв столик з дзеркалом також сторовинний. Я сіла за нього воно було все пильне, та я вирішила перевірити шухлядку.

 Відкривши її, я знайшла листи та під ними лежав блокнот. Я взяла його та перевірила інші, але там було пусто. Тоді я вирішила відкрити шафу, в ній був старий одяг, але я зайшла туди та постукала у стінку шафи, був голосний стук. Я відкрила і потрапила до кімнати, у якій ніби жив якийсь детектив. Я сфотографувала цю стіну, та почала розглядати. Це детектив Генрі, який зник безвісти. На столі лежав його щоденник, я взяла його до сумки та попрямувала до виходу. На вулиці вже темніло, і я зголодніла. Джеймс був впертим тому вирішив мене провести. Ми йшли мовчки, я була дуже втомлена. 

- До тебе приїжає хлопець? 

- Що? 

- Ну до тебе приїжає хлопець допомагати тобі?

- Ні, це просто партнер по роботі. А ти що ревнуєш? 

- Та ні хочу знати чи в мене є конкуренти на твоє серце? 

- А хто сказав, що між нами щось є або буде?

- Буде, буде ось побачиш. 

Ми дійшли до будинку, у ньому горіло світло. Я була не дуже здивована так як мав приїхати Калеб. 

- Стій, в мене погане передчуття.

- Це мій напарник все добре. 

Я попрощалась та зайшла в будинок, в будинку горіло світло та було все розгромлено. 

- Калеб, це ти? 

- З-за стіни вийшов чорний силует, чоловік в мантії чорній. 

Він в ту ж секунду опинився, з-заду мене. 

- Не смій, кричати прошепотів він.

В той момент відкрились вхідні двері і до будинку зайшов Джеймс з ножем.

- Відпусти її!

В ту ж секунду чоловік в мантії відвів від мого горла ніж, та перетворившись в ворону вилетів через вікно.

- З тобою все добре? Він тебе не поранив? Нічого не болить. 

Я спочатку стояла в повному шоці і не могла зрозуміти, що тільки що було. Після зрозуміння того, що мене чуть не вбили, я розплаклась, та обняла Джеймса.

- Все добре принцеса, я поруч. Я тебе захищу щоб не сталось. 

Він взяв у руки моє обличчя, витер сльози та обійняв. Я була дуже перелякана, і не розуміла хто це був. Джеймс посадив мене на ліжко, накрив кофтою своєю мені плечі, а сам почав закривати вікна, та закривати штори. 

- Завтра зробимо двері, повісимо замок. Все буде добре не переживай. 

- Не іди будь ласка, залишся зі мною. 

- Добре залишусь буду спати біля тебе на землі. 

- Та ні ти замерзнеш, ляжеш зі мною на ліжку. розділимо його на половину. 

- Ми лежали і дивились на двері, ніби в них хтось зайде зараз. 

Я закрила очі, мені снився сон, той самий що і перед поїздкою, але на місті чоловіка був агент Генрі...