місто - тінь

я Фрея

Я прокинулась в ранці від дзвону будильника, я не хотіла вставати.

- хочу спати, так нехочу нікуди іти.

Я прокинулась і пішла умиватись та збиратись. я Фрея Монтгомерія мені 25 років, та я живу одна. Працюю я детективом з недавна, після університету я влаштувалась в місцеву поліцію міста Флорида. Мені подобалась робота, проте все було однотонно. Шеф мені не давав гучних і важких справ, і тому я сиділа постійно в офісі та розглядала дрібні крадіжки.

Ось і сьогодні я збиралась з думками, що знову все буде нудно і як в минулі дні. Хоч я і була гарним детективом, мені не дадуть гарної справи, з цими думками я пішла на роботу. По дорозі вирішила забігти в кафе та випити кави.

- Доброго ранку.

- Доброго.

- Мені будь ласка лате на кокосовому молоці з собою.

- Добре зачекайте 10 хвилин, ми піднесемо вам каву.

- Дякую буду чекати, посміхнулась дівчина до касира.

Я сиділа за столиком біля вікна та дивилась як гарно піднімається сонце, мої батьки б гордились моїми успіхами думала я про себе. Мої думки перервав офіціант, який приніс мені каву.

- Ось ваша кава, дякую, що завітали та приходьте ще.

- Обов'язково буду забігати, посміхнулась я у відповідь.

Я поспішала на роботу на годиннику була вже 8:00.

A young female detective sitting at her desk in a small, dimly lit office. She wears a classic detective outfit—trench coat, fedora, and a serious expression. The desk is cluttered with case files, a typewriter, an old telephone, and a steaming cup of coffee. The office has vintage decor, with a corkboard full of pinned clues and photos on the wall. A single desk lamp casts a moody glow, adding a noir-style atmosphere.

Я зайшла до свого кабінету, повісила пальто, та сіла за робоче місце. На столі під папками лежав конверт, та на ньому було написало допоможи мені...

Місячне Затемнення

Подобається

#2637 в Детектив/Трилер
#893 в Детектив

У тексті є: місто, кохання, детективи

Відредаговано: 03.08.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись