Місто спить

ДЕНЬ ПЕРШИЙ (продовження)

Заціпеніння.

 

14 людей завмирають одночасно — німа сцена з “Ревізору”. Через глушник постріл майже безшумний — не всі одразу розуміють, що сталося. Над загиблою гасне лампа, тепер вона в напівтемряві.

 

Першим реагує гравець №15 справа від білявки — збліднувши і судомно хапаючи повітря, він безуспішно намагається відсунутися.

 

По діагоналі від нього починає скімлити гравець №9 — ще секунда, і пролунає крик.

 

Але в цей момент знову озивається знайомий голос, цього разу гучніше - “За будь-яке порушення правил - самовільне розкриття карти чи підглядання учасник залишає гру достроково”.

 

Гравець 6 (спробувавши озирнутися). Він за моєю спиною! Там хтось стоїть, я відчуваю!

 

Гравець 10 (рвонувши ланцюг і махаючи кулаком). А ну йди сюди, наволоч! Уб'ю виродка! Ховаєшся у темряві й думаєш, що крутий? Я до тебе доберуся, суч...

 

Гравець 11 (сусідній парубок з “їжаком”). Замовкни! Шановні, давайте без істерик — як бачите, добром це не скінчиться. Зрозумійте нарешті — це все насправді, ми повинні слухатися. Нам треба починати гру, інакше цей тип застрелить ще когось. Подивіться свої карти, але обережно. Беріть! Чого чекаєте?

 

Гравець 8. Він має рацію. Нам показали, що станеться у разі непокори. Годі тупити, дивіться на карти і покладіть назад, як було.

 

Двоє піднімають свої карти та уважно дивляться — поступово це роблять й інші. Урок не минув даремно — жодна карта не лягає на стіл “сорочкою” вниз.

 

Гравець 7. І що тепер? Що робити далі?

 

Гравець 8. Усе просто. Нам треба...

 

“Місто засинає. Усі повинні заплющити очі”.

 

НІЧ ПЕРША

 

В першу ніч мафія знайомиться між собою — очі відкривають лише ті гравці, кому дістався туз.

 

Мафія познайомилася і теж закриває очі.

 

Місто прокидається.

 

***

 

  • Вигнали? Шо, опять? - спитав товариш голосом джигарханянівського вовка, співчутливо підсовуючи склянку і солоний огірок.

 

  • Та задовбали вже! - Віктор різко перехилив гранчака і захрумтів закуссю.

- І тижня не минуло, як помітили — бач, у них срана корпоративна етика, привласнення товару фірми... Чи їм шкода - платять копійки, а цього лайна там цілий склад. “Тащи с завода каждый гвоздь, ты здесь хозяин, а не гость!»

 

  • Це точно — Степанович задумливо пожував сальце і налив по другій. - Не переймайся, Вітьок, поки що я пригощаю — добре, хоч пенсію приносять вчасно. А роботу ти ще знайдеш — головне, аби вони не дізналися про твої попередні “подвиги”!

 

  • шкіриш прокурені зуби, старе падло” - Віктор відкусив шматок бутерброда, з насолодою відчуваючи, як вогняна рідина біжить до шлунка. - “Терплю твої тупі жарти лише тому, що чолов'яга ти не жадібний, та й кілька разів дав змогу підкалимити. І де тепер знайти нормальне місце, щоб тобі не трахали мозок? Ну, любить мужик випити, ну, іноді бере всякі дрібниці — то й що, усі так живуть. Де роздобути бабки, так щоб не надриватися? Може, коли стемніє, знову обчистити якогось алкаша біля магазину? Ризиковано, можна самому огребти, а якщо менти накриють, ще й відкупатися доведеться. Бляха-муха, що за паскудство — хоч лотерейний квиток купуй”.

 

ДЕНЬ ДРУГИЙ

 

“Ви повинні обрати першу жертву — того, хто на вашу думку, є мафією. Кількість кандидатур не повинна перевищувати чотирьох, рішення приймаються відносною більшістю. Кандидатури фіксуються в порядку надходження. Затягувати час не рекомендується”.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше