Глава 39

Кісея кінчиками пальців торкнулася щоки Вардоса й промовила тремтячим від захоплення голосом:

— Ти справді Чорний Ангел... Вардос схопив її руку, став цілувати й так само стривожено запитав:

— Мила, Кісеюшко, скажи, ти в порядку? Будь ласка, скажи, ти не поранена?

Але Кісея, незважаючи на пережитий страх, почала впадати в благоговійне релігійне захоплення, промовляючи:

— Ти справді Чорний Ангел... Провісник кінця часів. Захисник світів... Істинна Богине, я поруч із богоподібним...

Такі промови змусили Вардоса ще більше хвилюватися. Він став гладити її по голові й майже голосити: — О Боже первородний, Кісеюшко, ну, скажи ж, що з тобою все добре. Ти поранена, чи що? Я не бачу, щоб ти була поранена. Він ударив тебе? Що з тобою?

Але Кісею було вже не зупинити. Вона погладжувала Вардоса по щоці, захоплено примовляючи:

— Я кохалася з богоподібним... Я, смертна, була поруч із богоподібним. Дякую тобі, Істинна Богине... Мій Чорний Ангеле...

За спиною Вардос почув крик Толеро:

— Вардосе! Вардосе, ти живий? Вардос крикнув у відповідь:

— Толеро, я тут! Я живий!

З передпокою почулися голоси ще кількох комісарів. У вході до кімнати сенсу з'явився Толеро в одязі верховного комісара, з наплічником, усіяним зірками. Він уважно оглянув зруйнованого механоїда й запитав:

— Що тут сталося, Вардосе?

Вардос піднявся, обернувся й застиг у шоці. Толеро — верховний комісар. Від побаченого він якось невпевнено відповів:

— На мене напали. Красер зі своїм механоїдом... Я відбився. Толеро кинув на Вардоса холодний підозрілий погляд і сухо запитав:

— Відбився, кажеш? Голими руками?

Від такого погляду Вардосу стало не по собі. Та й взагалі від образу Толеро в одязі верховного комісара, від його тону, від його різких змін якось стало ніяково. Вардос зам'явся, не знаючи, що на це відповісти, й промимрив:

— Ну, якось так вийшло... За спиною Вардос почув захоплений вигук Кісеї:

— Він Чорний Ангел! Він богоподібний!

Толеро трохи скривився від почутого й сказав:

— Ангелом став уже? Чим ти дівчині голову забив, Вардосе? Гаразд, потім напишеш рапорт про те, що тут сталося. У деталях. Зараз у нас є особливе завдання. Я планую велику облаву на базу красерів. Збирайся.

Вардос, шокований таким тоном спілкування від Толеро, все ж таки знайшов у собі сили спробувати поставити запитання:

— Толеро, то ти, що... Ти тепер?.. Ну, замість нього? — і спробував жестами додати змістове навантаження сказаному. Толеро зрозумів, про що він хотів запитати, й чітко відповів:

— Верховний комісар тепер я. Поки ти був відсутній, Кірпа й Евдіка відсторонили попереднього й призначили мене. Збирайся швидше!

За спиною Толеро почувся сиплий голос красера, який хоч і був слабкий, але переповнювався злобою: — Це ти! Ти проклятий! Ти зараза! Це... — але договорити він не встиг. Толеро різко розвернувся й пустив іскру Ема в красера. Вона пропалила обладунок нерівним отвором, залишивши червоні обпалені краї на металі й смертельну рану в грудях змовклого красера. Від такого Вардос навіть здригнувся. А Толеро знову розвернувся до Вардоса, спритно повісивши Ема на пояс, і сказав:

— Прошу вибачити, Вардосе. Я дам наказ, щоб тут прибралися після зняття доказів. Більше красерам пощади не буде. А ти не стій, а одягайся нарешті. Я не можу чекати вічність.

                                                                              * * *

Арніса була в чудовому настрої. Якби вона могла сяяти від радості, то, напевно, засліпила б будь-кого, хто її побачить. Усмішка не сходила з її обличчя, коли вона обирала підходящу сукню. А сукню дійсно слід було вибрати відповідну. Якщо минулого разу Івентор побачив її душу, то цього разу вона покаже всю красу свого тіла. У сукні, звичайно. Поки що в сукні...

Сьогодні в Івентора виставка під назвою «Примирення та порозуміння світів», на якій він зібрав представників зоряних гостей, багато з яких, м'яко кажучи, недолюблювали одне одного. Це має бути одна з найкращих його виставок, на якій представлені найкращі його роботи — як уже відзначені нагородами, так і зовсім нові. Арніса уявляла, скільки зусиль йому довелося докласти, щоб організувати такий захід. Так само Арніса уявила, ЯКУ заслужену нагороду Івентор повинен отримати від неї за свої труди й талант після завершення цієї грандіозної події. Арніса навіть усміхнулася цій думці.

Сукню було обрано. Обтисла, ніжно-рожевого кольору з глибоким вирізом на спині, з безліччю стрічок, що розвіваються. Арніса оцінила з усіх боків свій голообраз і прицмокнула губами. Вона була неперевершена! Тепер пора брати ладдю й не поспішаючи вирушати на виставку. І нехай вона вже давно почалася, Арніса для Івентора стане приємною несподіванкою. Розкішна ладдя несла її між витончених смарагдових будинків, але вона їх не помічала, передчуваючи таку бажану зустріч.

Ось на горизонті з'явився величезний майданчик із прозорою скляною півсферою на ньому. Саме це місце Івентор обрав для своєї виставки. Попри свої мрії, Арніса не могла не відзначити, наскільки півсфера заповнена. Отже, виставка проходить вдало. А отже, Івентор буде в чудовому настрої.